У Марійському духовному центрі «Зарваниця» на Тернопільщині вже увосьме організували всеукраїнський пленер «Тобі, Богородице!». Зазвичай це живописний чи іконописний захід, хоча один з них було присвячено скульптурі. Нинішня мистецька подія теж мала особливість — уперше її учасниками стали лише художниці. Щоправда, очолив цей прекрасний колектив ініціатор пленеру заслужений художник України Микола Шевчук. До християнської святині на етюди з’їхалися мисткині не лише з Тернопілля чи сусідніх Львівщини та Волині, а й з Одеси, Запоріжжя, Полтави і навіть зі шведської столиці.

Художниці створили понад пів сотні робіт, 11 з яких подарували Марійському духовному центру, де захоплені задумом створити галерею сакрального мистецтва імені митрополита Андрея Шептицького. Ознайомитися з пленерними творами чи навіть придбати їх охочі могли на виставці, яку розгорнули в соборі Зарваницької Матері Божої минулої неділі одразу ж після відправи Божественної літургії.

Художниці (зліва направо) Марина Рожнятовська з Полтави та Соломія Бутковська з Тернополя ознайомлюють зі своїми роботами ректора Марійського духовного центру «Зарваниця» єпископа-номінанта УГКЦ о. Володимира Фірмана. Фото автора

Не лише з художньою метою

Організовують у Зарваниці пленери «Тобі, Богородице!» з 2015 року. Кожен з них відбувається під певним гаслом і зосереджується на певному жанрі в образотворчому мистецтві. Для теперішнього обрали поетичний рядок Василя Симоненка «…Вибрати не можна тільки Батьківщину». Щодо завдання, то художниці малювали пейзажі. Ініціатор і керівник пленеру Микола Шевчук каже, що, як завжди, подбали для учасників заходу не лише про готельні номери, харчування, а й про все те, що потрібно для творчої праці, як-от фарби, пензлі, полотно тощо. До того ж традиційний меценат пленеру — фірма «Компанія ЛАН», яку очолює Мирослав Лобоцький, вирішив навіть виплатити мисткиням невелику стипендію.

Євгенія Божко (м. Одеса). «Український Єрусалим»За словами Миколи Шевчука, пленер відбувається не лише з художньою метою, а й задля підсилення українського ідейно-духовного фронту, нових знайомств і взаємин між митцями, для допомоги нашим бійцям на фронті. Пан Микола в готельному номері показує нестандартні розміри військової форми, рації, саперне приладдя та інші необхідні речі для воїнів, які він щойно отримав як волонтер і відправить за призначенням. Зрештою знаємо, що від 2014 року активно підтримують оборонців рідної землі також священнослужителі Української греко-католицької церкви й зокрема Марійського духовного центру «Зарваниця». Ректора цього центру єпископа-номінанта о. Володимира Фірмана навіть нагороджено державною волонтерською відзнакою «Золоте серце».  

Серед художниць я зустрів і волонтерку Алісію-Аллу Неборак-Павлович зі Стокгольма, яка народилася й проживала певний час у Тернополі. У чужі світи ж її погнала 23 роки тому хвороба — пані Алісії-Аллі конче було потрібне протезування. У Швеції вона змогла зробити протезування, закінчила вищу художню школу та працювала вчителькою малювання у столиці цієї країни. Захопилася іконописом. Каже, що завдяки арт-терапії вийшла зі складного становища, поправила здоров’я. Здобула ще фах дерматолога-терапевта. Нині допомагає українським захисникам у справах протезування, реабілітації.  

Україна повсякчас у душі й діяннях пані Алісії-Алли. Навіть приїхавши у Зарваницю, вона вирішила написати картину «Україна. Благословенна Богом земля». Пояснює, що Діву Марію на полотні зобразила молодою, світлою, як наша країна. Голуб із синьо-жовтою стрічкою та лавровою гілкою — то символ Перемоги, а мальва, собор Зарваницької Божої Матері — знаки української краси і духовності.

Микола Шевчук теж звернув увагу на українські символи й традиції. На замовлення духовного центру він уже написав «Великодній натюрморт», який можна оглянути тут у трапезній. А ось на нинішньому пленері взявся за творення «Різдвяного натюрморту», картини розміром 80х160 сантиметрів. На його різдвяному столі, як і годиться, з’явилися кутя, вареники, узвар, інші страви. Можна побачити й калач, дідух, свічку, а також ікону, пов’язану з народженням Ісуса Христа, образ Зарваницької Матері Божої. Ліворуч постає  портрет Патріарха УГКЦ Йосифа Сліпого, доля якого нероздільно пов’язана  із Зарваницею й Тернопіллям загалом.

Пан Микола написав і кілька етюдів, зокрема на його полотнах постали дзвіниця та храм Пресвятої Родини вечірньої пори. Між цією церквою і хатинкою Божої Матері душу художника зачепив сонях, що пробився увись поміж камінців. Каже, що ця квітка нагадала йому про наших захисників, і хоче, щоб українська земля цвіла соняшниками — символом щастя, миру й достатку. 

Ініціатор, керівник пленеру заслужений художник України Микола Шевчук працює над «Різдвяним натюрмортом»

На одному диханні

На пленері я побував у будень. Бачив, як зосереджено, заглиблено й творчо працювала кожна мисткиня. Здебільшого на їхніх полотнах з’являлися храми, каплички, дзвіниця, Український Єрусалим, що зведені в Марійському духовному центрі. Ольга Мищук із села Лукаші на Львівщині деякі з цих споруд творила мастихіном. Каже, любить працювати на одному диханні — стати й намалювати так, як саме зараз бачить, відчуває. Імпресіонізм визначає також роботи Євгенії Божко, яка працює викладачкою образотворчого мистецтва у своїй альма-матер — Одеській державній академії будівництва та архітектури. Євгенія веде активну творчу діяльність, беручи участь у розмаїтих пленерах, виставках, симпозіумах. У своїй віковій категорії перемогла два роки тому в масштабному міжнародному проєкті «Найкращий художник». У Зарваниці та на Тернопіллі молода художниця побувала вперше. Каже, що неймовірно вразили «доглянуті» тут краєвиди, а в духовному центрі — передусім Український Єрусалим, який нагадує їй теплу за світлом Одесу. Працює мисткиня переважно олійними фарбами й ставить на пленерах завдання передати освітлення, стан природи, що комбінується з її внутрішнім світом. Коли оглядав усі твори учасників пленеру, то одразу упізнавав роботи Євгенії — вони завжди вирізняються з-поміж інших.

Уперше в Зарваниці побувала й Тетяна Височіна із Запоріжжя. Була вражена тут усім: природою, організацією пленеру, добрими стосунками між художницями. І високою духовністю. Захотіла пройтися з молитвою Хресною дорогою, скупатися в купелі Св. Анни. На її роботах можна побачити не лише собор Зарваницької Матері Божої в надвечір’я чи дзвони парафіяльної церкви, а й сільську вулицю, хатину. Зізнається, що етюдозалежна, мусить безпосередньо бачити об’єкт, який її надихає. 

А ось тернополянка Соломія Бутковська — знана в Україні майстриня з виготовлення гобеленів. Щоб згодом втілити усі бажання й творчі задуми в ньому, майстриня малює барвисті ескізи. Під час пленеру пані Соломія зробила чимало таких начерків, знайшла й місцину з хатинкою Матері Божої, яку теж зобразила на полотні.  

Ця локація привабила й полтавчанку Марину Рожнятовську. Коли з нею спілкувався, вона вже створила 14 етюдів. За своє творче життя пані Марина побувала на понад 60 пленерах, зокрема й міжнародних. Але такий живописний захід у Зарваниці для неї особливий. «Мені тут затишно, душа відпочиває, хоч і малюю. Адже це намолене місце, люди добрі, немає негативу», — ділиться мисткиня. Такої думки дотримуються й пленеристки тернополянка Любов Поворозник, Марія Ворончак та Марія Тимчук з міста Теребовля на Тернопіллі, волинянка Олена Артисюк. 

Можливо, художниць нинішнього пленеру запросять знову на такі заходи. З митцями дуже легко працювати незалежно від статі, переконаний ректор Марійського духовного центру «Зарваниця» єпископ-номінант УГКЦ о. Володимир Фірман. І каже, що дуже цікаві, емоційні, добрі роботи написали цього разу пленеристи. Напевно, в подальшому учасниками мистецьких подій тут стануть і художники, і художниці. Сподіваються, що побачать їх уже в жовтні, адже намагаються організовувати в християнській святині на рік хоча б два пленери.

Осінній планують зробити іконописним, а в січні наступного року присвятити жанру історичного портрета. Є ще чимало українських світочів, портретів яких наразі не мають у духовному центрі. Нині в його різних приміщеннях можна побачити понад сто розмаїтих робіт, які виконали впродовж років учасники Всеукраїнського пленеру «Тобі, Богородице!». Мають намір також ознайомлювати широкий загал з цими творами, організовуючи виїзні виставки.