В одному зі столичних конференц-залів — як на дитячому майданчику: гамірлива непосидюча малеча гасає між рядами стільців, бешкетує й навіть грає у футбол. На стільці поруч зі мною — киянка Оля з чотиримісячним сином на руках. Триває Український тиждень імунізації, під час якого його ініціатор ГО «Батьки за вакцинацію» організував кілька тренінгів, а також зустріч для батьків із дитячим педіатром Євгеном Комаровським. Оля каже, що прийшла, аби нарешті докладно розпитати про те, як правильно робити щеплення синові. «Від дільничного педіатра, на жаль, нічого не можу добитися, та й кажуть, що вакцин немає».

— У 2016-му за потреби 95% було вакцинованих 46% дітей. Цього року проти кору щеплено 24,8%, БЦЖ (проти туберкульозу) — 21,6%, гепатиту В — 19%, поліомієліту — 13,9%, щеплення АКДП отримали 13,2%. Маємо досить вакцин, розвозимо їх у регіони — щотижня отримуємо звіти про залишки. Стовідсотково забезпечені діти, котрі народжуються й вакцинуються за календарем щеплень. У МОЗ є кошти, за які докупимо вакцини для тих дітей, що не мали планових щеплень, — прозвітувала про зроблене заступник міністра охорони здоров’я Оксана Сивак.

Негативні настрої помалу відходять

Україна у світі має ледь не найнижчий рівень планової вакцинації. Причини дві: перебої з постачанням препаратів у попередні роки й антивакцинальні настрої серед батьків і лікарів. Якщо з першим упоралися (торік завдяки закупівлям через міжнародні організації в Україну завезли достатньо високоякісних препаратів), то бунт антивакцинальників ущухає поволі, хоч, кажуть експерти, позитивна динаміка є.

Нагадаємо, 2008 року вибухнув скандал довкола смерті школяра, що буцімто пішов з життя після вакцинації. Комісія, яка розслідувала випадок, повністю спростувала цей зв’язок, проте у країні, де існує тотальна недовіра до всього і вся, як кажуть, ложечки знайшлися, та осад залишився. Додали оливи у вогонь охочі до піару політики й деякі колеги-журналісти. «Чи хтось із журналістів досліджував, скільки коштує купити довідку про щеплення в лікаря або чому в нас немає протидифтерійної сироватки, або скільки дітей померло від кашлюку, бо не були вакциновані? Коли кашлюк убиває дитя — це нецікаво. Цікаво, коли є скандал», — каже педіатр Євген Комаровський.

«В Україні після подій 2008 року насправді працювало активне лобі проти поширення вакцинації в країні. Це призвело до зневіри людей і того, що в середовищі лікарів сформувалася категорія тих, хто протидіє вакцинації. Вони не мають права працювати лікарями», — зазначає гендиректор Центру громадського здоров’я МОЗ професор Наталія Нізова

Утім, «будь-які антивакцинальні настрої, що виросли на страхах і міфах, можна виправити комунікацією лікаря з пацієнтами, — зауважує головний імунолог Києва Федір Лапій. — У мене, наприклад, 98% пацієнтів вакциновано. Бо з будь-якими страхами ви приходите до лікаря. Тобто передовсім треба говорити з медичними працівниками про якість консультації, яку вони надають».

Дорогу здолає той, хто йде

Одне з частих запитань, яке лунало від батьків, — «Прийдеш у поліклініку — скажуть, що вакцини немає, або відмовляють від щеплення. Що робити?» Передовсім інформацію, скільки і яких вакцин залишилося в тому чи тому регіоні, можна знайти на сайті МОЗ.

— Звертайтеся до нас, ми допоможемо. У таких ситуаціях пишемо запити у владні інстанції, телефонуємо головним лікарям. Ось на Житомирщині батькам також казали, що вакцин немає. Минуло кілька днів — усе знайшлося. Громадяни також мають бути активними, — каже голова правління ГО «Батьки за вакцинацію» Тимофій Бадіков.

Нині «Батьки за вакцинацію» збираються відкривати 15 осередків у регіонах: проводити зустрічі з батьками, поширювати інформацію щодо щеплень. «Не досить бути просто мовчазним прихильником вакцинації», — наголошує він. Крім того, частково простежити наявність ліків і вакцин у медичних закладах можна на ресурсі eliky.in.ua, створеному з ініціативи Фонду «Пацієнти України», до якого на сьогодні залучено 10 областей.

«До нас на «гарячу лінію» часто дзвонять із приводу наявності вакцин. Ми розповідаємо, як правильно написати заяву, куди з нею йти — і потрібний препарат у поліклініці дивним чином знаходиться. Активність людей дуже важлива», — переконана виконавчий директор фонду Ольга Стефанишина.

Якщо ж лікар відмовляє від вакцинації чи пропонує купити довідку, експерти радять звертатися до департаменту охорони здоров’я, а ще краще — у прокуратуру. «Торік у нас було вісім випадків захворювання дітей на правець. Усі вони не були вакциновані. Це відповідальність батьків», — каже Оксана Сивак. Тимофій Бадіков зазначає: доки в країні не почне працювати судова система, відповідальності за саботаж і брехню щодо вакцинації, зокрема й поширювану в ЗМІ годі чекати.

Замовляти треба заздалегідь

Виробництво вакцини триває до двох років. Саме тому країни замовляють їх заздалегідь, щоб мати в достатній кількості. «Після 2019-го, коли буде створено незалежну національну закупівельну агенцію, плануємо замовляти на три роки вперед», — каже Оксана Сивак. На сьогодні найменші запаси — п’ятикомпонентної вакцини пентаксим (кір, кашлюк, поліомієліт, дифтерія, гемофільна інфекція). Зокрема в Києві за потреби 70 тисяч доз лишилися 600.

«Є загальний дефіцит виробництва цієї вакцини, тому за всього бажання ми її не купимо. Та є досить ефективні й безпечні вакцини для профілактики кашлюку, дифтерії й правця», — зауважив Федір Лапій. Такий самий дефіцит — інактивована поліовакцина. Крім того, у країні бракує антидифтерійної, протиботулічної сироватки, які мають закуповувати за кошти місцевих бюджетів. Проте ті не можуть цього зробити, оскільки препарати не зареєстровано в Україні. Що робити? Берегти себе. Вакцинуватися проти дифтерії та правця, щоб не було загрози захворіти.

ПРЯМА МОВА

«Дифтерія ось-ось постукає  у двері» 

Євген КОМАРОВСЬКИЙ,  педіатр:

— Ризики, спричинені низьким рівнем вакцинації, тяжіють над нами щодня. Зокрема кашлюк, випадків захворювання на який дуже багато. На щастя, у країні, де є антибіотики і реанімаційні відділення, як правило, це не смертельна хвороба. Діти йдуть із життя від ускладнення кашлюку — запалення легенів. Тобто кінцевий діагноз у летальних випадках — пневмонія. Тому ніхто не знає, скільки дітей померло від кашлюку. Якби знали, волосся стало б дибки.

Найактуальніші теми — це дві хвороби. Передовсім кір, який лютує в Румунії. Є певна фальсифікація статистики, із чим погоджуються й експерти ВООЗ. Не може бути, щоб захворіло 3 тисячі дітей, а померло 20. У разі кору помирає одна людина на тисячу. Отже, якщо летальних випадків 20, то це означає, що захворіло майже 20 тисяч. Уявіть, що буде, коли до нас, де рівень щеплення від кору нижчий за 50%, прийде ця хвороба.

Друга серйозна загроза — дифтерія. У кожної хвороби є епідемічні цикли. Дифтерії не було вже 20 років, отже — ось-ось буде. Не хочу, щоб вона прийшла у країну, де щеплено менш як половину дітей і катастрофа з протидифтерійною сироваткою. У нас може спалахнути епідемія не лише через низький рівень імунізації, ми ще й не матимемо чим лікувати. 

Джованна БЕРБЕРІС,
голова Представництва ЮНІСЕФ  в Україні:

— Ми виявили, що більшість батьків приймають рішення про вакцинацію за порадою свого лікаря. Ми закликаємо батьків захистити дітей, а медичних працівників — послуговуватися виключно доказовою медициною, коли вони консультують щодо вакцинації. Дезінформація про вакцини має серйозні наслідки.