У сільгосппідприємствах області завершуються сівба озимих під майбутній урожай та збирання соняшнику. Планують усього посіяти озимих зернових на 244 тисячах гектарів, що на 9 тисяч більше, ніж торік. І кукурудза цього року дала хороший урожай: у середньому з гектара збирають по 19,3 центнера.
Ситуація на ринках, зокрема зовнішніх, впливає на те, що і скільки садять на полях Луганщини. Розмова про це з фермером із Новоайдарського району Олександром Кудіновим.
Дайте фермерові трактор
«До війни в Сирії ми вирощували гарбузи і продавали їх на насіння. Основними ринками збуту були арабські країни. Але тепер там не до гарбузів, було б хоч що їсти, — розповідає Олександр Кудінов. — Ще раніше сіяли льон і гірчицю, бо була донецька фірма з їх переробки. Урожай продавали туди. Через АТО бізнесмени виїхали кудись на територію України, справи згорнули».
У його фермерському господарстві 67 гектарів землі. Це менше, ніж було. Вирощує тепер пшеницю, жито, соняшник. Поля орендує — це землі державного запасу.
«Нині важливо не багато землі мати, а ефективно нею розпоряджатися, — упевнений Олександр Кудінов. — Чому у Фінляндії збирають «на камені» 60 центнерів з гектара, а ми на найродючіших грунтах у світі отримуємо в кращому разі такий самий урожай?»
І сам відповідає на це запитання: «Мені здається, тут проблема забезпечення якісною технікою. Сучасна техніка надає можливість запровадити технологію енергозбереження, зокрема вологи. Це дуже актуально для нашого степового краю. А техніку, що у мене була, я розпродав. Не хочу працювати на старій, що ще з радянських часів залишилася. Вона постійно ламається і землю калічить».
Та ось проблема: нова техніка для фермера просто недоступна за ціною.
Колишні воїни АТО готові створити нові МТС
Що ж робити? «Вважаю, можна було б об’єднуватися, щоб купувати сільськогосподарську техніку. Можливі варіанти: працюють два-чотири фермери на сусідніх полях. Одному надати трактор, другому — сівалку, третьому — комбайн; створити кооператив і користуватися цією технікою спільно, — висловлює думку Олександр Кудінов. — Але для цього потрібно, щоб хтось звернув увагу на дрібний бізнес на селі. Якщо не держава, то хоч міжнародні організації, які надають гранти».
На його думку, такий підхід більш ніж актуальний для України, яка втратила частину території.
«Тут села за великим рахунком вмирають. Їхні землі захопили великі підприємства, де працює 10-15 осіб на сучасній техніці. Ті великі підприємства нині наче шейхи арабські. Вони купують цілі колгоспи. Виходить, один господар на 10—15 тисяч гектарів землі, — пояснює Олександр Кудінов. — Наші села їм не потрібні. Тож люди їдуть із села, бо немає роботи. А якщо села вмиратимуть, то з ними — і тваринництво, й рослинництво. Але де тоді городяни купуватимуть дешеві овочі, які на базарах продають бабусі? Їх селяни вирощують самі в підсобних особистих господарствах. Що буде, коли стане нікому цим займатися?»
Спостереження фермера з Новоайдарського району збігаються з даними департаменту агропромислового розвитку ОДА: в області 90% усіх овочів вирощує саме населення у приватних господарствах.
Але чи готові об’єднуватися в кооперативи, створювати оновлені машинно-тракторні станції сучасні аграрії?
«У нашому районі організовано Союз ветеранів АТО. Хлопці кажуть: не хочемо у держави щось брати, розуміємо, яка нині ситуація, — розповідає Олександр Кудінов. — Ось ми можемо самі працювати, створювати господарства власними силами і працювати на землі. Але людям треба надати техніку. В кредит або в лізинг, а краще — за грантовою програмою».
Саме такий варіант фермер з Новоайдара при кожній нагоді пропонує міжнародним фондам, які мають у розпорядженні кредитні ресурси й хочуть допомагати державі Україна.
Ми в Google+