Відтоді, як у селищі Білики Полтавської області запрацював свинокомплекс на майже 60 тисяч голів, життя п’яти тисяч людей перетворилося на жахіття. Свинські аромати не дають їм дихати.
На жаль, це далеко не єдиний випадок, коли агропромислові або інші виробництва нищать звичний уклад життя людей і руйнують їхнє здоров’я. «УК» писав про таке не раз. Узяти хоча б ситуацію у селі Шульгівка, що на Дніпропетровщині, де, попри протести громади, звели потужну норкоферму («Замість національного парку — забійний цех?», 8 вересня 2015 року).
Щоб запобігти виникненню таких конфліктів і значному негативному впливу на довкілля, громадські активісти й народні депутати за підтримки Мінприроди розробили два законопроекти: «Про стратегічну екологічну оцінку» й «Про оцінку впливу на довкілля». У цих новацій є чимало противників, тож рухається процес повільно. Але, врешті-решт, 12 липня цього року Верховна Рада ухвалила законопроекти у першому читанні, а минулого тижня профільний комітет рекомендував їх до другого читання.
Тільки до законопроекту про оцінку впливу на довкілля було подано понад 200 поправок, з яких дві третини члени екокомітету врахували.
Щоб не гризти лікті
Нові закони покликані замінити застарілий закон про екологічну експертизу. А головне — повернути громадськості відібране «регіоналами» ще у 2010 році право (зокрема був кардинально змінений, якщо не сказати грубо — кастрований — Закон «Про регулювання містобудівної діяльності») брати участь в обговоренні нових будівельних проектів усіх форм та видів.
Після ухвалення нових законопроектів ні свинарників, ні норкоферм, ні розважально-мізкопромивально-обважувальних центрів тощо без консультацій з громадянами і врахування їхньої думки не будуватимуть.
Перелік видів планованої (на вже працюючі об’єкти закон не поширюється) діяльності, які підлягають дії закону про оцінку впливу на довкілля, становить шість сторінок. Це зокрема нафтопереробні заводи й теплові електростанції, деякі види будівництва, поводження з відходами, видобування нафти й природного газу на континентальному шельфі. А також фактично вся металургія, атомні станції та все з ними пов’язане, азбестові фабрики, «хімія», транспорт, втручання в життя річок, видобування руди та торфу тощо. Не забуті сільське господарство, лісівництво, харчова промисловість, туризм та рекреація і ще багато чого.
Про наміри займатися вирощуванням свиней (більше як тисячу голів) або курей (понад 40 тисяч), видобувати підземні води, будувати греблю, полігон твердих побутових відходів чи робити щось іще зі згаданого вище переліку майбутній свино-куророб, утримувач полігона, водосмок або інший суб’єкт підприємницької діяльності має повідомити на сайті «уповноваженого органу» (місцевої ради чи держадміністрації або якогось міністерства, наприклад, Мінприроди).
Ось тут не ловіть гав, дорогі читачі, і якщо вам майбутнє звалище чи нафтобаза не до шмиги, уважно стежте, коли той самий уповноважений орган оголосить про громадське обговорення «Звіту з оцінки впливу на довкілля». І не полінуйтеся висловити вашу думку. Вона має бути врахована. Хоча «врахована» не означає, що уповноважений орган зробить усе точно так, як ви побажаєте. Але якщо будете переконливими, активними, залучите багато-багато-багато однодумців (себто виборців, від яких залежатиме майбутнє обрання чи не обрання тих, хто ухвалює рішення або призначає міністрів, які ухвалюють рішення), — шанси на те, що ваше візьме гору, значно зростуть.
У будь-якому разі спробувати варто. Щоб потім не гризти лікті, «насолоджуючись» до кінця життя краєвидом на задвірки мегамаркету замість колись безкрайого виднокола чи вдихаючи аромати сусіднього свинарника замість пахощів спиляного свиноробами соснового лісу.
Стоп корупції
На моє запитання «Чим новий порядок отримання екологічних дозволів кращий за наявний?» голова «Бюро екологічних розслідувань» Дмитро Скрильников зазначив таке. По-перше, участь громадськості у процесі оцінки забезпечують державні органи влади або органи місцевого самоврядування, а не, наприклад, забудовники. Бо останні — і цьому є чимало прикладів, можуть сфальшувати і громадські слухання, і загалом думку громадськості як таку. По-друге, вся документація щодо потенційно шкідливих для довкілля об’єктів стане публічною. Зокрема буде створено електронний реєстр, який мають заповнювати у чітко визначені терміни і за невнесення даних до якого передбачено відповідальність. Також уповноважені органи долучать до процесу оцінки впливу на довкілля на ранніх етапах: це і витрати бізнесу потенційні зменшує (раніше можуть зрозуміти, що тут їм нічого не світить, і марно не витрачатимуть гроші), і гострих фаз конфліктів дає змогу уникнути (немає парканів — не доведеться цивільному корпусу «Азов» або «Донбас» щось зносити, щоб відновити доступ людям на, скажімо, дитячий майданчик).
І, нарешті, нові закони дадуть чіткий перелік, що саме має підлягати оцінці впливу на довкілля. У тому числі закон визначатиме так звані порогові показники (потужність електростанцій, площу розробок корисних копалин, кількість свиней у свинокомплексі). Ще раз нагадаю, що закон стосується об’єктів, які матимуть ЗНАЧНИЙ вплив на довкілля. Отже, що оцінювати таким чином, а що залишиться на совісті дозвільних органів — визначатимуть саме закони, а не чиновник. І це дасть змогу уникнути корупційних ризиків.
Про плани і програми
Два слова щодо закону про стратегічну екологічну оцінку. Він передбачає екологічну оцінку документів державного планування — стратегій, планів, схем, містобудівної документації тощо. Якщо таким документом передбачено, скажімо, будівництво гідроелектростанцій і оцінювачі чомусь вирішили, що шкоди довкіллю від цих гребель не буде, це ще не вирок річкам, бо кожна гребля і станція все одно повинні пройти процедуру оцінки впливу на довкілля. Але якщо розум і тверезість візьмуть гору ще на етапі стратегічної екологічної оцінки, то витрат на оцінку впливу на довкілля вдасться уникнути — як фінансових, так і часових та емоційних. Бо хоч нервові клітини, кажуть новітні дослідження, таки відновлюються, але ой як повільно…
ОФІЦІЙНО
Остап СЕМЕРАК, міністр екології та природних ресурсів:
— Побоювання бізнесу щодо впровадження нових правил оцінки впливу на довкілля безпідставні. Що може ускладнювати життя бізнесу ще більше, ніж державна екологічна експертиза в тому стані, в якому вона є сьогодні? Оцінка впливу на довкілля — не перешкода, а можливість для екологічно відповідального бізнесу грати за прозорими правилами та отримувати інвестиції. Це не лише формальне виконання зобов’язань перед ЄС. Насправді багато міжнародних партнерів орієнтуються у своїй діяльності на стан виконання країною міжнародних зобов’язань. І стосується це не лише проектів допомоги, а й кредитних можливостей для українського бізнесу.
Хочу спростувати міф, що підприємства начебто будуть змушені проводити оцінку впливу на довкілля всіх працюючих об’єктів та зазнають значних фінансових втрат, зокрема підприємства енергетичної сфери. Законопроектом конкретно передбачено, що діючі об’єкти підлягатимуть такій оцінці лише у разі істотних змін у своїй діяльності.
Перехід до європейської моделі оцінки впливу на довкілля в Україні забезпечуватимуть поетапно — з піврічним перехідним періодом, про який зазначено у прикінцевих положеннях законопроекту.
Крім того, нову модель ОВД реалізовуватимуть публічно, зокрема шляхом оприлюднення інформації у публічно доступному Реєстрі з оцінкою впливу на довкілля.
Рішення з оцінки впливу на довкілля є обов’язковим для виконання, але може бути оскаржене будь-якою фізичною чи юридичною особою в судовому порядку, зокрема на підставі порушення процедури здійснення оцінки впливу на довкілля.
Ми в Google+