На в’їзді до понад 5-тисячного Тинного, що в Сарненському районі на Рівненщині, зустрічаємо підводу за підводою: люди прямують «на картоплю».

— Доброго здоров’я, Бог вам у поміч! — намагаюся призупинити одну з них.

— Казали боги, щоб і ви помогли, — не лізе за словом у кишеню молодий їздовий.

— Як урожай — добрий?

— У кого картопля на піску — так, а як на торфах — то не дуже, — дізнаюся головні новини дня.

Їздовий — один зі старших синів Ольги Коток — мами-героїні, яка виховує 14 дітей! Це найбільша багатодітна сім’я в селі: найстаршому 23, наймолодшому ще й року немає. Поки чоловік мотається по заробітках, вони господарюють. Завдання номер один — зібрати врожай, бо другий хліб — то для Полісся все.

У багатоконфесійному Тинному родини традиційно багатодітні: від 7 до 14 діток. Тому й матерів-героїнь тут аж… 400! Ось таке унікальне село, що й сьогодні, в надскладний час, має природний приріст жителів. Торік відійшли у вічність 76 селян, натомість благословилося на світ 92 дитинки. А від початку 2020-го поховали 50 земляків, народилося ж 83-є хлопчиків та дівчаток. Схоже, високосний рік таки встановить рекорд народжуваності, незважаючи на пережите…

Заблоковане село

19 березня тут стався перший у Рівненській області потужний спалах коронавірусу, а вже 26-го село закрили на в’їзд та виїзд. Три блок-пости майже місяць, до 24 квітня, працювали цілодобово: ліки, продукти харчування та засоби гігієни — ось і весь перелік того, що отримували місцеві. («УК» двічі розповідав про це в матеріалах «В епіцентрі біди» та «Як живеш, заблоковане Тинне?» 8 та 15 квітня).

Село надто дорого заплатило за свою чи то необізнаність, чи безпечність.

Однією з перших згасла свічка заступника голови правління Тинненського споживчого товариства Тетяни Саванчук. Жінка була в групі ризику, якого, вочевидь, недооцінила: багаторічний цукровий діабет, проблеми з серцем… Ніхто ж із нас тоді ще не мав достатньо інформації про вкрай підступну хворобу. Та яким же ударом для односельців стала смерть її доньки, 37-річної Олени Лазарець — шкільного психолога, класного керівника одного з 11-х класів.

— Її любили всі й скрізь — у школі, в селі, там, де бодай раз бувала ця напрочуд світла людина, — каже директор Тинненської ЗОШ I—III ступенів Володимир Титечко. — Останній дзвінок пролунав для її випускників уже без неї. Діти вмить подорослішали, усвідомили, як багато в житті залежить від них самих. Традиційно цього дня на випускників виходить подивитися все село: крокують молоді красиві люди, яким змінювати Україну завтра. Тепер маршу не було — село геть спорожніло. Але останній дзвінок для 91 випускника, а це чотири одинадцятих класи, все ж пролунав: у різні дні, з соціальною дистанцією і без участі батьків. А ще в пам’ять про нашу Олену Лазарець, у якої залишилася тримісячна Тетянка, на появу якої вони з чоловіком так довго чекали…

Ось так розпорядився Всевишній: забрав до себе бабусю, але послав на світ її продовження — і теж Тетянку! Її тато, як і чимало місцевих, здебільшого на заробітках. А маленька тепер підростає в сім’ї Олениної рідної сестри — їй уже виповнилося вісім місяців.

— Коли люди мають перед очима цей гіркий приклад, вони змінюють ставлення і до наших рекомендацій, і одне до одного. Звісно ж, найважче було втримати вдома дітвору, але справились. Два місяці поспіль усі ходили в масках, та й то тільки до магазину чи аптеки, витримували дистанцію. На богослужіння до храмів теж не поспішали: молилися вдома онлайн. Останній підтверджений випадок коронавірусу в нас був 10 квітня. Сьогодні ж навіть натяку на його симптоми ні в кого не зафіксовано, — тричі стукає по дереву завідувач Тинненської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Анатолій Речун. — Отже, рішення про ізоляцію села на жорсткий карантин було правильним і адекватним до ситуації. Окрім того, що вдалося розірвати підступний ланцюг коронавірусу, задумалися про вічні цінності, багато переосмислили.

До школи!

Два яскраві шкільні автобуси раз по раз курсують селом: ось першачки махають нам із вікон, а то вже, дивись, стримано усміхаються підлітки. До речі, Тинненська школа — одна з найбільших сільських в Україні — на 1100 учнівських місць. Кілька років тому її збудувала держава і, як бачимо, є для кого.

— Навчальний рік для 941 учня ми, перебуваючи в «жовтій» зоні, розпочали у звичному форматі, але з радіолінійкою. Вели її з радіовузла, а всі слухали в класах. У школі обладнали чотири входи з дезінфекторами, розвели в часі уроки. Учні від 5-го класу приходять у масках, медсестри контролюють температуру. Оскільки маємо велику й простору їдальню, тут немає проблем із дистанцією. Ми розмістили аж 40 столів на відстані близько двох метрів один від одного. Наше село в третій чорнобильській зоні, тож гарячі обіди державним коштом з першого дня навчання отримують усі без винятку учні, — знайомить із реаліями директор.

У «зеленій» зоні

Із 7 вересня, відповідно до рішення Державної комісії ТЕБ та НС, Тинне перейшло до «зеленої» карантинної зони. Це означає, по суті, повернення до звичного докарантинного життя. Чи ж вдасться затриматися в ньому на тлі другої хвилі коронавірусу, яка насувається надшвидкими темпами? Прем’єр-міністр Денис Шмигаль каже, що вже до кінця вересня щодоби очікують по три тисячі випадків, нині ж маємо антирекорд — 2800.

— Відповідь залежить насамперед від поведінки моїх односельців, які стали більш пильними та розважливими, — констатує Анатолій Речун. — У мене як у сімейного лікаря 1870 підопічних: це більше, ніж передбачено для сільської місцевості, але ж не можу відмовити людям. Так-от, вони дедалі частіше питають, як уберегтися цієї осені, адже вакцини від коронавірусу, який дуже мутує, ще немає. Наводжу їм власний приклад: десять років поспіль у кінці вересня — на початку жовтня вакцинуюся від грипу, імунітет виробляється через два тижні. Тож коли здав ІФА-тест, у мене виявили антитіла до коронавірусу — тобто, я вже перехворів, але навіть сам цього не помітив. І це, зауважте, в мої 60 і за величезної кількості контактів! У розпал епідемії ми мали по 75 викликів на день, спали кілька годин на добу: люди ж бо хворіли цілими вулицями, на щастя, переважно без ускладнень. Гадаю, мені допомогла вакцинація. Нині маю вже цілий список тих, хто бажає зробити щеплення: краще витратити 300 гривень на вакцину, ніж розплачуватися тяжким перебігом хвороби. Ми ж не знаємо найголовнішого — як змутує вірус.

— Понад 50 відсотків тинненців уже перехворіли на коронавірус, — стверджує завідувач амбулаторії. Отже, частково вже виробився й колективний імунітет, а це теж непоганий захист. Утім, головне правило незмінне: маска — чисті руки — дистанція. І якщо бодай одна складова випадає з цього ланцюжка, хвороба може повернутися.

Епідеміологи кажуть: нині головне — не боятися. Постійний панічний страх — то стрес, який знижує природний імунітет організму. Страх у Тинному здолали, на зміну йому прийшли пильність та обачність. Їх бачила в очах усіх, кого зустріла. І поки світ прораховує ризики від другої хвилі коронавірусу, що насувається (у Франції щодня вже фіксують по 10 тисяч нових випадків на добу), Тинне понад усе береже своє щойно отримане право дихати на повні груди.

Людям за щастя без перешкод викопати картоплю, а дорогою з поля досхочу намилуватися чорнобривцями. Вони палахкотять, наче маленькі вогники, й додають особливого осіннього настрою. Відчувається: рідне село для людей уже не просто цяточка на величезній карті світу. Бо вони винесли головний колективний урок: навчилися жити маленькими щоденними радощами. І тепер уміють бачити зорі навіть у калюжах…

ПРЯМА МОВА

«Не втрачаймо пильності!»

Віталій КОВАЛЬ,
голова Рівненської обласної
державної адміністрації:

— Від 7 вересня Тинне, як і весь Сарненський район, що першим узяв на себе потужний удар коронавірусу, нарешті перебуває в безпечній «зеленій» зоні. Я щиро вдячний усім, хто з розумінням поставився до ситуації. В селі був дієвий оперативний штаб у складі заступника голови ОТГ, завідуючого амбулаторією, дільничного інспектора поліції, священників різних конфесій, голови потужного місцевого сільгосппідприємства «Случ», представників споживчого товариства. Моніторили ситуацію, об’єднаними зусиллями за нашої підтримки вирішували питання життєдіяльності, дослухалися до епідеміологів, і вистояли.

Втім, на Рівненщині в «червоній» зоні ще залишаються місто Дубно та весь Костопільський район. І хоча ми сьогодні не є лідерами в Україні за кількістю нових виявлених випадків, усе ж рівень захворюваності високий: загальна кількість наближається до 10 тисяч жителів. Пильності та відповідальності (індивідуальної і колективної) втрачати аж ніяк не можна. До речі, за рівнем тестувань ми випереджаємо інші області.