Як повідомляє Мінекономрозвитку, заступник міністра Сергій Глущенко недавно провів зустріч із представниками проєкту ЄС «Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні», на якій сторони обговорили подальшу співпрацю у цьому напрямі.
Тут наша мета — наближення системи географічних зазначень в Україні до вимог законодавства ЄС. Це частина Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Ідеться про розроблення і подальше ухвалення в парламенті законопроєктів про охорону географічних зазначень для сільськогосподарської продукції, продуктів харчування, вин та інших спиртних напоїв. Як зауважив із цього приводу Сергій Глущенко, ухвалення цих документів сприятиме поширенню на європейських ринках унікальних продуктів з України.
Важливо, яке це має значення для українських виробників. У Європі й загалом у цивілізованому світі справі охорони географічних зазначень надають дуже пильної уваги. За загальносвітовою практикою, географічне зазначення, нанесене на упаковку продукту, засвідчує особливий зв’язок з територією, де його виготовляють, тобто високу якість і багаторічні традиції виробництва. Адже воно гарантує збереження рецептури й технологічного процесу виготовлення продукту.
Географічне зазначення — це не торгова марка, той самий продукт можуть виробляти й інші виробники, але у тій самій місцевості й за однією технологією. Найчастіше такі виробники створюють асоціацію, що захищає їхні права на використання зазначення походження. Тобто це, так би мовити, колективна торгова марка територіальної громади. Тож виробники з іншого регіону не мають права використовувати захищені географічні зазначення.
Згідно з Угодою про асоціацію, Україна зобов’язалась охороняти понад три тисячі географічних зазначень походженням з Європейського Союзу.
На виконання угоди з ЄС 1 січня 2020 року набув чинності Закон України «Про правову охорону географічних зазначень». Його ухвалено замість закону «Про охорону прав на зазначення походження товарів», новий варіант гармонізовано із законодавством Європейського Союзу
Заборона стосується назв, занадто подібних до захищених, чи символів на упаковці, що нагадують маркування захищених виробників тощо. Згідно з вимогами ЄС, виробники України з 2023 року більше не матимуть права використовувати назву м’якого кисломолочного сиру «фета», а з 2026-го не зможуть називати відомий міцний спиртний напій коньяком, адже ці дві назви захищені, як і шампанське та багато іншого. Ми вже звикли, що сир «голландський» можна виробляти де завгодно, а ось голландці вважають інакше.
Тож виробникам доведеться придумувати для своїх продуктів нові назви, а покупцям — звикати до них. Проте тут є й позитивний момент: якщо після 2026 року побачите у продажу щось у пляшці з етикеткою «коньяк», матимете на увазі, що це якась підпільна продукція сумнівної якості, знані вітчизняні виробники готуються відмовитися від звичних назв уже зараз.
Україна теж має право отримати захищені географічні зазначення. 2019 року було визначено перші вітчизняні продукти, що мали отримати такий статус: гуцульська овеча бриндзя (у назві навмисно вжите написання гуцульською говіркою як ознака походження), херсонський кавун, мелітопольська черешня, карпатський мед та деякі українські вина. Реєстрацією цих зазначень займається проєкт Європейського Союзу «Географічні зазначення в Україні», діяльність якого фінансує ЄС.
У грудні 2019 року свідоцтва про право на використання зазначення походження отримали гуцульська овеча бриндзя, гуцульська коров’яча бринза та мелітопольська черешня, черга інших має надійти скоро. Триває реєстрація ще двох найменувань з Бессарабії: баранини фрумушики та бессарабського горіха. Щоправда, процедура реєстрації доволі складна: треба довести, що продукт має справді географічне походження, виробники дотримуються певної єдиної специфікації та належних санітарно-гігієнічних норм та вимог до простежуваності походження продукції.
На стадії переміщення товарів через митний кордон України Державна фіскальна служба контролює їх на предмет дотримання прав інтелектуальної власності. Але для цього треба подати до ДФС заяву від власників прав на географічне зазначення про захист цих прав. Перед тим, певна річ, слід отримати такі права, а надалі дбати про їхній захист.
Отже, й у нас слід за європейським прикладом створювати асоціації виробників певної продукції, що претендує на географічне зазначення. І така робота триває. Скажімо, на Херсонщині зареєстровано Асоціацію виробників херсонського кавуна. Це підготовка до реєстрації даного географічного зазначення. Працюють у цьому напрямі і в Бессарабії та на Закарпатті. Скажімо, гуцульську овечу бриндзю виготовляють під спільним брендом п’ятеро виробників.
Тож традиційний продукт, що має географічне зазначення, проходить три стадії контролю якості: з боку самого виробника, асоціації та державного контролюючого органу, що є додатковою гарантією для споживача. Як наголошують представники асоціацій виробників таких продуктів, це дає змогу усунути несумлінну конкуренцію і не дати ввести споживача в оману невідповідними продуктами, замаскованими під зареєстровані.
Ми в Google+