Улюблений багатьма полтавцями захід відбувся на майданчику біля театру імені М.В. Гоголя. Мабуть, через те що за ним скучили через дворічну перерву, зібрав чимало шанувальників бджолопродукції. Та й обрати її було з чого і в кого. Уздовж тінистої алейки у два ряди розташовувались ятки найвідоміших пасічників Полтавщини. Усіх їх під час церемонії відкриття і з нагоди ювілею нагородили почесними грамотами та подяками обласних адміністрації, ради та Полтавського міськвиконкому.
Іду повз черги земляків з банками й зім’ятими гривнями в руках і читаю прізвища пасічників: Олександр Деркач, Василь Перепелиця, Сергій Іванов, Анатолій Ткаченко, Василь Гаврилов, Геннадій Кащук, Сергій Хохич, Олексій Пікалов, Петро Деркач, родина Сенчуків. Усього нарахував 16 членів громадської спілки обласного об’єднання «Полтавський пасічник», які, незважаючи на складні цьогорічні погодні умови, пропонували різні сорти меду. Були тут нектари з різнотрав’я, луговий, коріандровий, гречаний, липовий, ріпаковий, акацієвий, соняшниковий. У продажу був навіть лісовий мед. Ціни варіювали від 60 гривень за півлітрову банку до 840 гривень за трилітрову — стільки одна пасічниця просила за акацієвий делікатес.
А наприклад, у Геннадія Кащука, трилітрова банка меду з різнотрав’я коштувала всього 360 гривень, така сама посудина травневого меду — 600. Травневий найдорожчий.
Дружина заступника голови «Полтавського пасічника» Ганна Хохич розповіла, що з чоловіком свій лісовий мед реалізує по 200 гривень за літр, з білої акації — по 600. Добрі в них цьогоріч і питні меди за ціною 80 гривень за півлітрову пляшку. Пасіки Хохичів розташовані у Козельщинському та Полтавському районах, у цьому сезоні вони качали мед тричі. Їхні колеги Василь та Світлана Перепелиці з Котелевського району, які на свято приїхали з дітьми Софійкою та Олексієм, відкачали з пасік у селах Лихачівка та Зайці чотири рази. А ось іще одне подружжя бджолярів Наталія та Олександр Деркачі із села Абазівка Полтавського району сказали, що у них медозбір видався гірший, ніж торік, тому що літати бджолам заважали дощі. Свій соняшниковий мед абазівці реалізували по 120 гривень за літрову банку, з різнотрав’я — по 140 гривень.
Крім звичайного меду, на святі можна було запастися на зиму стільниковим, а також для лікування — воском, маточним молочком, квітковим пилком, прополісом, забрусом. У ятці Олександра Плескача із села Лани Полтавського району пропонували бджолопакети. Вартість стільникового меду на святі була в середньому 200 гривень за кілограм, а за 100 грамів квіткового пилку просили 30—35 гривень. Тобто ціни хоч і кусалися, були доступними. Такий висновок зробив присутній на заході дописувач «Урядового кур’єра» професор Полтавського державного аграрного університету Микола Опара. Він теж купив собі на зиму кілька півлітрових банок акацієво-липового, з різнотрав’я та лісового.
«Ціна на мед виправдана. Весна на Полтавщині була холодною. Коли квітували плодові дерева, і до заморозків доходило. Бджола їх не запилила. Тому в нас не вродили вишні й абрикоси. Потім настала черга квітувати одній з основних медоносних культур — акації, і знову, наче на замовлення, похолодало й задощило. Вона цвіла всього 3—4 дні. Зацвіла липа — вдарила спека. Із чого бджолам носити мед? Залишається соняшник, але синоптики обіцяють 38 градусів. Тож усе погорить. Ось звідки взялася ціна 600 гривень за банку».
Нарікає на непогоду й директор департаменту агропромислового розвитку Полтавської облдержадміністрації Сергій Фролов. Проте зауважує, що не все так погано, тому що у бджолярів є резерв для збирання нектару — соняшник, якого в області цьогоріч посіяли, мабуть, найбільше в Україні — аж 380 тисяч гектарів. Інша річ, що не всі сорти соняшнику — гарні медоноси, зокрема гібриди. А ними засівають величезні площі. Бджолярі нарікають і на те, що в області масово вирубують акацієві лісосмуги, у кількох районах отруїли бджіл засобами захисту рослин. Хоч при департаменті діють відповідні робоча оперативна група і комісія. Та що вони вдіють, коли навіть Держпродспоживслужба за таку провину може оштрафувати винного тільки на 180 гривень. Як це вплине на того, хто вносить засоби захисту на сотні гектарів?
«Так, нелегко дістається мед бджолярам. Однак Полтавщину можна назвати медовим краєм, а Полтаву — медовим містом, тому що ми виробляємо найбільше меду у країні, щороку — понад 3 тисячі тонн, — розповідає Сергій Фролов. — Останнім часом держава підтримує бджолярів через спеціальні програми. Наприклад, торік спрямувала на це 11 мільйонів гривень. Вийшло по 200 гривень на бджолосім’ю. Та ще мільйон гривень надали на потреби галузі з обласного бюджету. Державна і обласна комплексна програми, в яких передбачено кошти й на підтримку бджільництва, діють і цього року. Сподіваюся, сума виплат пасічникам іще зросте. Та й аграрії, з якими проводимо роз’яснювальну роботу, поступово розуміють, що поряд є ще один бізнес, який треба поважати хоч би тому, що без бджоли не буде врожаю на полі».
На тому, що кількість бджолярів в області щороку збільшується, наголосила голова обласного об’єднання «Полтавський пасічник» Наталія Сенчук. За її словами, на Полтавщині нині 136 тисяч бджолосімей, від кожної за сезон накачали мінімум 35—40 кілограмів меду. Остаточна цифра стане відома ближче до осені. В області вже п’ять років діє обласна програма з відшкодування пасічникам-початківцям витрат на придбання медогонок, вуликів, племінного матеріалу. На Полтавщині найкраще у країні поставлена селекційна робота і робота зі збереження популяції української степової породи бджіл. Середня сума відшкодування кожному становить 30 тисяч гривень. Єдина умова для надання коштів — наявність у пасічників спеціальної освіти. І це правильно. Уже другий рік бджолярам надає дотації й держава. А бджолярі, люди вдячні, зроблять усе, щоб задовольнити найвибагливіші смаки споживачів їхньої продукції.
Найсолодше свято року органічно доповнювала насичена розважальна програма, в якій були і виступи окремих солістів та самодіяльних колективів, і конкурси та розваги для дітей та родини, і виставка медової продукції, пасічницького інвентарю, спецлітератури. Там можна було придбати вироби майстрів декоративно-вжиткового мистецтва і скуштувати страви української національної кухні.
Крім звичайного меду, на святі можна було запастися на зиму стільниковим,
а також для лікування — воском, маточним молочком, квітковим пилком, прополісом, забрусом.
Ми в Google+