На сторінці у Фейсбуці моя знайома із Росії 23 лютого виклала фото: разом з подругою вони вбралися в армійські плащ-накидки та шапки-вушанки радянського зразка. «Тремтіть, недруги, російські жінки одяглися в хакі», — пожартував той, кого вони вітали з днем захисника вітчизни. Але насправді це не жарт — це ще одне свідчення того, як працює кремлівська пропаганда. 

Інформаційне цунамі накрило росіян з головою й покотилося далі — до Криму й Донбасу. Останнім часом путінська агентура щосили намагається розколоти українське суспільство, очікуючи на внутрішній вибух. Чи можемо ми протистояти цій масованій атаці? Якою має бути інформаційна стратегія нашої держави? Про це «УК» розпитує директора Центру суспільних відносин Євгена МАГДУ.

Політолог Євген МАГДА

— Пане Євгене, Україна повинна: оборонятися, наступати чи є третій варіант?

— Наша інформаційна політика має бути наступальною і переконливою. Нині, коли весь світ спостерігає за подіями в Україні, слід формувати позитивний образ нашої держави. Треба усвідомлювати: те, що в нас за 10 років відбулося дві революції, в Європі схвалюють далеко не всі. Коли ми говоримо, що Україна унікальна, це зрозуміло для нас, проте не зрозуміло для багатьох європейців. Щоб довести нашу унікальність, треба вийти за межі вишиванок і говорити мовою цифр і фактів. Якщо ми стверджуємо, що нам потрібні реформи, варто чітко окреслити, про які саме реформи йдеться і наскільки реально це зробити. У нас є ким пишатися: українськими військовими, які витримали важкі випробування в Криму і воюють на Донбасі; громадянами, які часто віддають ледь не останні гроші для того, щоб підтримати армію. Ми можемо пишатися всіма своїми співвітчизниками, які доводять, що готові душу й тіло покласти за нашу свободу. Це той іміджевий капітал держави, який дуже важливо не розтринькати, не розтягнути під різні партійні гасла. Ми маємо постати як сучасна країна і довести світові, що його існування без України буде неповним.

— Завдяки потужному інформаційному ресурсу, зокрема іномовленню, Росія намагається створити зовсім інший образ України. Як нам запобігти цьому?

— У Росії є узгоджена інформаційна політика. «Ехо Москви», «Дощ» — лише піщинки в цьому потужному інформаційному цунамі. Щоб вимкнути російський контент, потрібно створити конкурентоспроможний український. Але ефективного іномовлення у нас немає. Водночас наша інформаційна політика повинна бути асиметрична російській. Будь-яка ідеологія, що виходить на державний рівень, набуває ознак шлакобетонного блоку, причому шлаку буває більше, ніж бетону. Я б запропонував неформальний пул між різними представниками інформаційного ринку, які могли б узгоджувати стратегію спільних дій заради України.

— Це потрібно було робити вчора…

— Гадаю, навіть позавчора. Та все-таки першим кроком має бути озвучення того, що нам така політика вкрай потрібна. Наріжний камінь — правда. Необов’язково давати правду у вигляді повідомлень, які пункти втрачено чи захоплено під час АТО. Не треба плутати правду і військову таємницю. Окремі аспекти діяльності армії повинні бути закритими. Але населення має право знати, чому це потрібно. Не секрет, що в нас викривлене сприйняття державних органів влади. Більшість людей заздалегідь вважають, що їм брешуть. Тож влада, якщо вона хоче, щоб їй довіряли, мусить знайти правильну тональність у спілкуванні з громадянами. Якщо говорити голосом Левітана «Від радянського інформбюро» або пана Лисенка «Інформаційний центр РНБО повідомляє», це спілкування навряд чи буде успішним. Якщо ми підемо шляхом приховування правди, це нагадуватиме лікування онкологічної хвороби аспірином. Інформаційні плацебо, особливо нині, давати не можна.

— Від початку цього року активізувалися боти і тролі в соцмережах, але відсіч їм поки що дають лише патріотично налаштовані добровольці. Чи може держава взяти під контроль цей сектор інформвійни?

— Соціальні мережі дедалі активніше входять у наше життя, але люди не завжди готові адекватно реагувати на цей феномен. З одного боку, соцмережі мають терапевтичний ефект, бо кожен може створити акаунт і висловлювати свої думки. З другого — тут є ефект швидкого поширення. На цьому проти України грають дуже активно, тобто вкидають різноманітні брудні інформаційні бомби, які потім максимально широко розкидають по соцмережах. Росія активно використовує ці технології, адже в неї є для цього ресурси і стратегія ведення гібридної війни.

— Чи потрібно щось подібне зробити нам?

— Нині не лише Росія використовує соцмережі таким чином. Ізраїль зробив висновки ще 2006 року, коли не зміг досягнути значних успіхів під час воєнної операції проти «Хезболли» в Лівані. Відтоді ізраїльтяни дуже творчо підходять до аналізу соцмереж. Велика Британія також створює спеціальні підрозділи. Що стосується України, то я не прихильник державного регулювання соцмереж. Це можливо в тих умовах, коли є певні традиції свободи слова і довіри до офіційних джерел, як у в Великобританії. А в Україні більше довіряють будь-кому у Фейсбуці, ніж офіційним повідомленням. Соцмережі розраховані на емоції. Спрацьовує ефект піраміди або доміно. Таким чином будують деструктивні аспекти для нас з вами.

— Як цьому протистояти?

— Я радив би активним користувачам соцмереж після будь-якої сенсаційної новини передивитися ще кілька джерел. А потім випити холодної води і перечитати її знову. Дідівський спосіб повинен спрацювати. А загалом інформаційну політику потрібно вести в певному сенсі толокою. Кожен має долучатися тим, чим може долучитися. Наприклад, чимало людей носять синьо-жовту символіку. Що заважає нам створити недільний флеш-моб в обласних і районних центрах під гаслом «У мене синьо-жовта душа»?

Наталія ДОЛИНА,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Євген МАГДА. Народився 1974 року в Києві. Закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка. Викладає в Київській політехніці. Кандидат політичних наук.