Професор Преображенський із булгаковського «Собачого серця» настійливо не рекомендував читати зранку радянських газет. На відміну від них, нинішні українські ЗМІ подають новини цілком об’єктивно і без зайвих коментарів, які, однак, самі собою лізуть у голову після перегляду чергового випуску теленовин.

Наприклад, повідомлення, що під Верховною Радою збираються на мітинг шахтарі, які працюють на державних копальнях, де заборгували зарплату за кілька місяців. Неважко уявити, як почуваються працівники однієї із найважчих і найнебезпечніших професій, лізучи під землю без копійки грошей на утримання сім'ї і, цілком імовірно, без шматка хліба на обід.

Натомість Україна знаходить немалі кошти на виплату пенсій «гражданам» Лугандонії, більшість яких перереєструвалися на вільних від сепаратистів територіях і, отримуючи виплати «день у день» за графіком, клянуть на чому світ стоїть «бендерівців» і «карателів».

Сита Європа чомусь не бачить проблем з боргами працюючим із низькими зарплатами в Україні, зате готова «порвати» її керівництво у разі «негуманного» ставлення до пенсіонерів на окупованих територіях. Між тим елементарний здоровий глузд підказує, що «граждан» Донбасу, який раніше нібито «годував усю Україну», мають забезпечувати всім необхідним самопроголошені «ДНР» і «ЛНР» за рахунок зібраних у них податків, а не ми з вами, оплакуючи вбитих і скалічених на сході наших захисників.

Однак, за логікою європейців, українська держава має перейматися не зарплатами шахтарів, бюджетників і утриманням армії, а соцзахистом своїх громадян на окупованих ворогом територіях, до яких, не будемо забувати, належить і Крим. До речі, згідно з нав’язаними Україні мінськими угодами, вже давно мав відбутися обмін полонених за схемою «всіх на всіх», а в теленовинах повідомляють, що бойовики не пускають навіть представників Червоного Хреста до взятих у полон українців, серед яких багато поранених і хворих. Європа чомусь закриває на це очі, хоч на таке звірство не наважувалася навіть гітлерівська Німеччина у роки Другої світової війни. Там лише полонені червоноармійці були позбавлені захисту Червоного Хреста, та й то з вини Сталіна, який відмовився долучитися до дії міжнародних конвенцій, вважаючи всіх взятих у полон своїх солдатів дезертирами і зрадниками. На тлі цих справді серйозних проблем повідомлення про багатокілометрові автомобільні черги на українсько-польському кордоні сприймаються дрібним курйозом. Однак дико, що бідні українці з їхніми мізерними зарплатами їдуть до багатого Євросоюзу на… закупи продуктів, які там набагато дешевші, ніж у нас. Мимоволі закрадається думка, що нас нахабно грабують. Тим часом вище керівництво держави докладає титанічних зусиль, щоб нагодувати доступною за ціною курятиною не громадян власної держави, а жителів далекого Ізраїлю.

…Професор Преображенський був правий, радячи не забивати голову зранку новинами. Не менш цінна його порада стосовно розрухи в головах. Насамперед це стосується українських політиків, яким не зайве хоча б місяць пожити нарівні з «пересічними» українцями та на власній товстенній шкурі відчути, що болить Україні. Натомість європейським лідерам не гріх перейнятися не лише благополуччям тих, хто, образно кажучи, сам підпалив власну хату на Донбасі, а й майбутнім Європи. Нині її доля вирішується на нашій землі, яка дедалі частіше асоціюється з казковим полем чудес, де у поліцейських зарплати вищі, ніж у бійців на передовій, а працюючі живуть убогіше, ніж лугандонівські пенсіонери з їхніми виплатами по обидва боки цілком реального фронту, через який спокійнісінько проїздять в обох напрямках колони фур з товарами.