Ректор Донецького національного
медичного університету
імені Максима Горького
Юрій ДУМАНСЬКИЙ

Альма-матер кількох поколінь вітчизняних медиків — Донецький національний медичний університет імені М. Горького — має стійку репутацію одного з найбільших і успішних навчальних закладів України. На його факультетах та кафедрах навчаються близько шести тисяч студентів та майже тисяча лікарів-інтернів, а на факультеті післядипломної освіти щороку підвищують кваліфікацію вісім тисяч медиків. Вражає й кадровий склад вишу, адже тут працюють два Герої України, три академіки, вісім членів-кореспондентів Національної академії медичних наук, понад 200 професорів, близько 600 доцентів… Погодьтеся, аби керувати таким серйозним закладом, потрібно мати неабиякий авторитет ученого і педагога, фаховий досвід лікаря, організаторські здібності, завидну працездатність і енергію. Саме згадані риси та низка інших позитивних якостей притаманні Юрію Думанському. Принаймні в цьому переконані колеги, які свого часу обрали його своїм керівником, а нині ще раз пересвідчилися, що не помилилися у виборі.

— Юрію Васильовичу, невдовзі виповниться три роки, як ви стали ректором навчального закладу. Що за цей період вдалося зробити із того, що попередньо планували?

— Найголовнішим здобутком вважаю те, що вдається й надалі підтримувати багатющі традиції, які напрацьовувалися тут попередниками протягом понад вісімдесяти років. Позитивним моментом є й збереження колективу співробітників. І це при тому, що ми взялися дещо змінити кадрову політику: вирішили активніше залучати молодь, але й не відмовилися від послуг старших колег, шанованих у медичних колах людей, за якими стоять наукові школи. Тобто зараз маємо оту омріяну «золоту середину» — сплав мудрості та юності. Завдяки спільним зусиллям не забарилися успіхи і стосовно інших головних напрямків, на яких грунтується вся наша діяльність,  — навчально-методична, наукова, лікувальна робота, а також господарська діяльність.

Цього року наш університет спробує стати членом Хартії університетів Європи. Ми вже отримали запрошення побувати у вересні в Болоньї, де вирішуватиметься питання про прийом нашого вишу — одного з перших в Україні — до Хартії. Безперечно, цьому передувала серйозна робота. Торік у відповідності з європейськими тенденціями в університеті організовано центр практичної підготовки студентів, який сприяє формуванню практичних лікарських навичок. А взявши курс на комп’ютеризацію, створили спеціальний відділ, у якому розроблена нормативна база для стандартизованого застосування комп’ютерно-телекомунікативних технологій у навчальному процесі та управління університетом. Інтернет тепер доступний у всіх гуртожитках і навчальних корпусах, для студентів є безплатні Wi-Fi зони.  Підтримується власний сайт та веб-сайти кафедр, більша частина яких оснащена комп’ютерними класами.

Серед новацій — також і створення у 2011 році відділу управління якістю освіти і початок запровадження системи менеджменту якості, яка дає змогу ефективніше використовувати наші ресурси та потенціал. Процес внутрішнього та зовнішнього аудиту вже приніс результати: ДонНМУ став  одним із перших серед медичних вишів України, який отримав відповідний міжнародний сертифікат — підтвердження високої якості освіти та відповідності європейському рівню.

ДонНМУ одним із перших в Україні отримав міжнародний сертифікат, який підтвердив
високий рівень медичної освіти. Фото з сайту univ.kiev.ua

— Активність у навчально-методичній та науковій роботах не зашкодила лікувальній практиці, що завжди тут була на високому рівні?

— Вона швидше сприяє їй. Про нерозривний зв’язок із практикою свідчить і те, що з 80 кафедр університету 58  розташовані на базі лікувальних закладів. А щоб не бути голослівним, назву кілька цифр, які говорять самі за себе. Отже, тільки у 2012 році співробітники згаданих 58 кафедр проконсультували 312 тисяч осіб, пролікували понад 100 тисяч пацієнтів, а наші хірурги, серед яких є професори і доценти, прооперували 34 тисячі хворих. Повірте, ця робота варта уваги й поваги.

— Юрію Васильовичу, ваше керування університетом збіглося в часі з початком проведення медичної реформи в Донецькій області. Чи спонукало це вас вносити зміни у навчальний процес підготовки медиків?

— Відразу скажу, що будь-яка реформа насамперед залежить від кадрів, а тому підготовка фахівців має колосальне значення. В університеті своєчасно розробили концепцію сприяння проведенню реформування системи охорони здоров’я, і в цьому чітко працюємо спільно з Міністерством охорони здоров’я та головним управлінням охорони здоров’я Донецької облдержадміністрації. Наша головна мета — ліквідувати кадровий дефіцит, адже сьогодні в регіоні не вистачає приблизно чотирьох тисяч лікарів, із яких понад 2,5 тисячі — спеціалісти загальної практики — сімейні лікарі. Зважаючи на ці реалії, у виші організували дві кафедри сімейної медицини, і велика частина випускників — це лікарі загальної практики — сімейної медицини. Окрім того, ми взяли на себе функцію перепідготовки медиків, які після кількох місяців навчання зможуть працювати фахівцями загальної практики — сімейної медицини у невеликих містах та інших населених пунктах Донеччини. Також уже отримали ліцензію і з минулого року почали готувати на заочній формі навчання фармацевтів, нестача яких — давня проблема. Принципово новим кроком є й підготовка державних службовців у сфері охорони здоров’я, які отримують другу вищу освіту. Тобто спеціалісти профільних управлінь та відділів, заступники голів обласних та районних держадміністрацій чи міських голів після навчання стають ще й менеджерами сфери охорони здоров’я.

— Величезна зайнятість — це обов’язкова умова розпорядку дня ректора ДонНМУ, однак як вдається поєднувати її з вашою практичною роботою хірурга?

— Ніде правди діти — інтенсивність практичної роботи стала меншою. Якщо раніше в середньому я щороку робив до 250 операцій, то тепер тільки 150 — 200. Зараз намагаюся починати оперувати з 6.30 до 10-ї ранку, а потім вже в університеті займаюся іншою діяльністю.

— Онкологія не стоїть на місці, розвивається, але, на жаль, кількість захворювань не зменшується. Що можна протиставити цьому лиху?

— Подібна невтішна ситуація зумовлена багатьма чинниками: урбанізація, харчування, водопостачання, екологія тощо. Коли я тільки прийшов працювати в онкологію, а це було 36 років тому, захворювання злоякісними пухлинами в Донецькій області було десь 220 випадків на 100 тисяч населення щороку. А нині вже 320 випадків… Цифри вражають, потребують більш активного розв’язання проблеми, а тому онкологія справді активно розвивається, і тільки в останній час вдалося напрацювати чимало прогресивних методів і варіантів лікування. Приміром, у Донецькому обласному протипухлинному центрі, який очолює академік Григорій Бондар, вже кілька років успішно використовується новий напрям —  зварювання біологічних тканин під час хірургічних операцій. Цей метод вдалося освоїти завдяки співпраці з НАН України на чолі з академіком Борисом Патоном. Є й інші серйозні наміри: торік ми з Григорієм Бондарем за дорученням Міністерства охорони здоров’я побували в Росії, де в Ульяновській області йде будівництво потужного протонового центру, який обслуговуватиме все Поволжя. Знайомилися з новобудовою не випадково, бо нині вирішується питання спорудження подібного закладу і в Україні — на базі Донецького обласного протипухлинного центру.

— У розписаному по хвилинах робочому дні керівника, вченого, хірурга-практика залишається бодай невеличке «віконце» для відпочинку та улюблених занять?

— Як і раніше, тричі на тиждень вранці збираємося в спортзалі пограти у волейбол. Це допомагає підтримувати фізичну форму і дає заряд на весь день. А ввечері чи вночі знаходжу час для читання. Певна річ, проглядаю всі новинки з онкології, але не забуваю й про художню літературу. Приміром, нещодавно вкотре перечитав гоголівського «Тараса Бульбу» і вже зовсім інакше сприймав цей твір, ніж раніше. Втім, зараз, буває, на все-все дивишся по-новому, після кожного прожитого року.

Павло КУЩ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Юрій ДУМАНСЬКИЙ. Народився 1953 року в м. Прилуках Чернігівської області. У 1977 році закінчив Донецький державний медичний інститут ім.М.Горького. Працював асистентом, доцентом, завідувачем кафедри, деканом факультету післядипломної освіти,  проректором з лікувальної работи. З 2010-го — ректор Донецького національного медуніверситету.

Лікар-онколог. Доктор медичних наук, професор. Заслужений діяч науки і техніки. Член-кореспондент Національної академії медичних наук України, академік Академії наук вищої освіти. Нагороджений Почесними грамотами Кабінету Міністрів та Верховної Ради.