Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб наймолодше у складі Кабінету Міністрів. Його поява продиктована вимогами часу. Одне з головних завдань діяльності відомства — формування та реалізація державної політики з питань тимчасово окупованої території Кримського півострова та окремих територій Донеччини та Луганщини. На жаль, поки що ніхто не може прогнозувати, коли це станеться. Однак уже нині варто планувати, якими будуть ці території, коли реінтегруються в єдиний конституційний простір України. Думками з цього приводу поділився перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Юсуф КУРКЧІ.

Перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Юсуф КУРКЧІ.УК: Юсуфе Ібрагімовичу, розкажіть, будь ласка, про розроблений план дій, спрямованих на реінтеграцію тимчасово не підконтрольних територій Донецької та Луганської областей. Чому він зазнав критики? 

— Хоч Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб наймолодше у складі Кабінету Міністрів, перед ним завдання одні з найважчих. Жоден український університет не випускав фахівців із врегулювання конфліктів. Тому питання добору кадрового складу міністерства стало першим викликом. Можу констатувати, що у відомстві працюють люди, які мають високий рівень знань щодо можливостей примирення, врегулювання конфліктів і постконфліктних ситуацій. 

Критику, якщо це можна вважати критикою, висловили представники однієї політичної сили. Недостатню компетентність окремих депутатів у міжнародній термінології не можна вважати критикою важливого для держави документа. Ухвалений урядом план, спрямований на підтримку громадян, отримав схвалення послів 28 країн ЄС, а також Великобританії та США. Крім того, підтримку позиції уряду висловили агентства ООН в Україні, уряд Швейцарії та Рада Європи.

УК: Вочевидь, зрозуміти біду інших легше тому, хто сам пережив випробування долі.

— Так. У моєї родини непроста історія. Батько після переселення з Криму 1944 року оселився в узбецькому місті Бешарик Ферганської області. У 1990-му нам вдалося повернутися на батьківщину — в Крим. На превеликий жаль, і на долю моїх дітей випало несправедливе переселення. Досі не можу зрозуміти, чим і кому так завинили кримські татари, що цілий народ переживає ось такі випробування.

Усім відомий афоризм говорить, що будь-яке випробування робить людину сильнішою. Відчуваю силу земляків, свого народу. Проте мені здається, що в цій ситуації не все так однозначно. Дедалі частіше випробування роблять із сильної людини ще сильнішу, а зі слабкої — слабшу. Невже жінка, що залишилася без підтримки чоловіка, якого ув’язнили з політичних мотивів, з неповнолітніми дітьми стане сильнішою? Ні, таким сім’ям потрібна допомога і держави, і небайдужих людей. Тому міністерство ініціює створення державного фонду допомоги сім’ям політичних в’язнів, кошти якого спрямовуватимуть на забезпечення правового захисту цих родин, здобуття якісної освіти, медицини тощо.

УК: Після незаконної окупації Криму майже щодня читаємо новини про переслідування і затримання кримських татар на півострові. Надання матеріальної допомоги сім’ям політв’язнів не буде зайвим, але не менш важлива і моральна підтримка.

— Цілком з вами погоджусь. Неодноразово за підтримки Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб проводили різноманітні заходи, зокрема благодійні акції, на підтримку таких сімей.

Цього року керівництво міністерства, як і Президент і Прем’єр-міністр України, надіслали слова підтримки кожному ув’язненому з політичних мотивів. Моральна підтримка для них важлива, але недостатня. Коли вони перебувають в ув’язненні і не можуть забезпечувати власну родину, слова підтримки втрачають цінність. Держава повинна знайти дієві інструменти постійної допомоги дружинам і дітям політичних в’язнів і, звичайно, робити все можливе для їх якнайшвидшого звільнення.

УК: Нині Україна бореться за своїх громадян, за їхнє право отримувати достовірну інформацію і чути українську мову. Чи здатні ми хоч якось вплинути інформаційно на ситуацію на тимчасово окупованих територіях Донбасу та АР Крим?

— У Чонгарі завершено будівництво телевежі за приватні кошти. Початок мовлення вже проходить у тестовому режимі.

Завдяки телекомунікаційній вежі жителі півострова Крим, південних районів Херсонщини і частини сходу країни отримають можливість слухати українське радіо, зокрема перший канал Українського радіо, радіостанцій Meydan, «Крим. Реалії», «Херсон FM».

УК: Як міністерство співпрацює з міжнародними організаціями-донорами? Хто виступає в ролі донорів і як можна оцінити результати співпраці?

— Керівництво міністерства регулярно проводить зустрічі з міжнародними партнерами та донорами. Торік від міжнародних фінансових організацій та інших донорів міжнародної технічної допомоги, спрямованих на відновлення та розбудову миру в східних регіонах України, отримали приблизно 600 мільйонів гривень. Результати співпраці мають оцінювати кінцеві набувачі допомоги.

УК: Які прогнози про повернення на схід внутрішньо переміщених осіб після завершення війни?

— Більшість переселенців уже інтегрувалися в нові громади. Виїхали переважно молоді родини з дітьми, патріоти, яким залишатися на окупованих територіях було небезпечно, і ті, кого ніщо не тримало. Фахівці стверджують: якщо переселенця не повернути на попереднє місце проживання протягом п’яти років, то буде дедалі менший відсоток охочих це зробити.

УК: Немало переселенців здобули хороший досвід господарювання, спілкування далеко від рідної домівки. Можливо, вони все-таки захочуть реалізувати набуту практику, повернувшись додому?

— До початку АТО Донбас асоціювався з шахтарями. Але нічого не було чути про професійних лікарів, видатних учителів чи науковців. Не було політично-патріотичного виховання. А тепер ми дивуємося тому, що сталося.

Щоб люди мали бажання повернутися на ці території, мають запрацювати державні програми, які б базувалися на створенні робочих місць, розвитку малого бізнесу із залученням інвесторів, податкових пільгах. Тільки тоді регіон стане привабливим для молоді.

Ситуація однозначно зміниться, і уряд зробить усе можливе, щоб створити сприятливі умови для достойного життя українців у всіх регіонах країни. Сподіваюся, майбутнє кадрове наповнення Донбасу не буде схожим на те, яке було до початку антитерористичної операції.

УК: Здається, саме ваше міністерство стало ініціатором запровадження програми з надання робочих місць для переселенців громадами за кошти донорів. Як іде ця робота?

— Міністерство є координатором. Проект реалізовуватимуть за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку USAID через Міжнародний благодійний фонд «Український жіночий фонд».

У Харківській, Вінницькій, Дніпропетровській, Житомирській, Запорізькій та Херсонській областях буде створено робочі місця та надаватимуть підтримку внутрішньо переміщеним особам у започаткуванні чи перенесенні бізнесу в безпечні регіони України. Особливу увагу проект зосередить на людях з інвалідністю.

УК: По завершенні бойових дій постане питання кадрового наповнення східного регіону. Чи не варто вже тепер над цим працювати?

— Звичайно ж, варто. І акцент треба робити на технології, а не на видобувній галузі. Наші фахівці цілком конкурентоспроможні. Думаю, якщо для цього регіону введуть спрощену процедуру оподаткування, він швидко набере темпів розвитку.

Також основним завданням для України буде побудувати абсолютно новий Донбас. Виховати патріотично налаштовану молодь, єдиними цінностями якої мають бути любов до сім’ї, родини та Батьківщини.

УК: Юсуфе Ібрагімовичу, ви часто вживаєте слова сім’я, родина, виховання, освіта. Розкажіть, будь ласка, про пріоритети у власній сім’ї.

— Незалежно від національності та віросповідання людські цінності залишаються сталою величиною. Разом з дружиною виховуємо трьох дітей. Волею долі опинилися в Києві. Коли жили в Криму, мої батьки навчали дітей кримськотатарської мови. Тепер діти опановують українську, вчаться в українськомовній школі. Намагаємося час від часу спілкуватися кримськотатарською.

Ольга ПРОКОПЕНКО,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Юсуф КУРКЧІ. Народився 1972 року в Республіці Узбекистан. Закінчив Севастопольський приладобудівний інститут, здобув кваліфікацію радіоінженера. Закінчив Кримський інститут економіки та господарського права і здобув кваліфікацію юриста. Він — випускник Національної академії державного управління при Президентові України, має кваліфікацію магістра державного управління. З 2009-го по 2011 рік — заступник голови Державного комітету України у справах національностей та релігій. Із січня 2016 року по травень 2016-го — завідувач відділу забезпечення діяльності уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу. З травня 2016 року — перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб.