Нині Яготинський маслозавод святкує 60-річний ювілей. Це тільки раз на рік він може собі дозволити призупинитися на мить, зробити передих і з полегшенням згадати про дитинство та юність. Скептики скажуть, 60 років — то поважний вік, початок старіння. Та ні! Для заводу це тільки новий старт, осяжні потужності й можливості.
Батько шанованої вже всією країною торговельної марки знає напевне, що нинішні економічні реалії виводять у широке плавання лише ефективних гравців, які забезпечать виробництво й переробку сировини найвищої якості. Сценарій успіху складається зі стратегічної мети — гідно конкурувати на світовому ринку та першочергового завдання — забезпечувати внутрішні потреби населення.
Над нюансами успішності менеджменту та процесами народження найбільш уживаної та потрібної здоров’ю людини продукції я почала розмірковувати за 108 кілометрів від Києва в епіцентрі народження улюбленої закваски. І то лише тому, що головний іменинник Яготина дозволив подивитися на себе зсередини. Там робота кипить безперебійно. Уявіть: на вулицю Шевченка, 213, протягом доби автівки доправляють майже 350 тонн цільного молока з великотоварних ферм Чернігівщини, Черкащини, Полтавщини, Кіровоградщини. Із заводу щодня відвантажують таку саму кількість високоякісної натуральної молочної продукції (86 найменувань) до кожного куточка України за винятком окупованої території.
Сир народжується із зерна
Яке завод справляє враження? Охайний, сучасний, автоматизований — це мікробіологічна та фізико-хімічна лабораторія, 11 цехів із сучасним високотехнологічним обладнанням закритого циклу. Виробничий процес починається з передачі лаборантом до приймально-апаратного цеху даних фізико-хімічних та мікробіологічних показників молока (масової частки жиру, білків, сухих речовин, густини, температури, бактеріального обсіменіння та кількості соматичних клітин). Опісля машині дозволяють заїжджати на його викачку.
Шлях від забору сировини до фасування продукції можна окреслити в поетапну схему. У приймально-апаратному цеху молоко піддається холодній очистці на сепараторі-очиснику від механічного забруднення та соматичних клітин. Поряд з ним сепаратор-вершковідділювач, який розділяє молоко на вершки і знежирене молоко. З вершків буде сметана і масло. Хоч би якою якісною сировиною було молоко, воно обов’язково піддається очистці від бактерій на бактофузі з коефіцієнтом очистки 98%. Очищене молоко надходить на пастеризаційну установку, пройде термічну обробку за 80 градусів, попрямує в танки на подальшу переробку.
У цеху розливу молока продукт потрапляє до пакетів пюр-пак. Перед цим за температури пастеризації 97 градусів знищується патогенна мікрофлора, а процес деаерації прибирає не властиві молоку запахи. Зразки кожної партії молока зберігають в арбітражній шафі до кінцевого терміну.
У цеху виготовлення і пакування цільномолочної продукції всі резервуари промарковані: «Ряжанка», «Сметана» і т. ін. Пряжене молоко чи ряжанка умліває за температури 95 градусів протягом 3—4 годин. Молоко набуває кремового кольору та вираженого смаку пряження, а потім його охолоджують. Уже під час заквашування до суміші прямим внесенням додають закваску термофільного стрептокока. Процес сквашування проходить при 44 градусах протягом 8 годин. А ось у цеху зберігання та охолодження готової продукції продукти охолоджують та зберігають за температури 4—2 градуси тепла.
У цех з виробництва кисломолочного сиру також надходять пастеризовані нормалізовані суміші молока і знежирене молоко. До підігрітої суміші у котлах-коагуляторах вносять закваску чистих культур молочнокислих бактерій. Завдяки цьому в процесі сквашування утворюється згусток, після чого і починається процес варіння. У міжстінний простір котла («рубашку») подають воду з температурою 80 градусів, а коли згусток починає виділяти сироватку — вмикають мішалку для розрізу згустку й утворення сирного зерна. Готове сирне зерно охолоджують до температури 10 градусів, подають насосом на сироватковідділювач, далі сирне зерно перемелюють та подають на фасувальний автомат.
У маслоцеху вершки, відокремлені від цільного молока, проходять температуру пастеризації 100—110 градусів, аби масло мало виражений присмак. Вони дозрівають 12 годин, щоб оболонка жирової кульки пом’якшилася і краще піддавалася збиванню. Опісля підігрівають до температури збивання (все залежить від вмісту жиру, пори року). Вже на масловиготовлювачах відділяється маслянка і формується масляне зерно.
Ці технологічні нюанси — найкращий доказ безпечності й корисності продукту.
Какао не замінить геролакт
До речі, вершкове масло ТМ «Яготинське» — це гордість заводу. В Україні воно свого часу першим отримало Державний знак якості. Нині вирізняється на полицях унікальною упаковкою з фольги. 2005-го ноу-хау підприємства стала питна закваска у ПЕТ-пляшці з концентрацією молочнокислих бактерій у 100 разів вищою, ніж у кефірі. За три роки до неї додали фруктові наповнювачі у вигляді абрикосів, полуниць, злаків, садових ягід, персика, огірка та кропу. Вже нині можна говорити, що ці висококонцентровані бактеріальні препарати стабільно витісняють йогурт зі стабілізаторами й консервантами із вжитку українців. За десять років потреба в них зросла з 300 до 30 000 літрів на добу.
А дитинча заводу — геролакт. Функціональний харчовий кисломолочний питний продукт із жирністю 3,2%, розроблений ще в 1984 році, відродився завдяки зусиллям підприємства у 2014-му, пройшов клінічне дослідження в Інституті геронтології та НДІ гігієни харчування. Його рекомендує навіть МОЗ для зниження рівня холестерину, нормалізації рівня глюкози в крові, забезпечення потреби організму в засвоюванні кальцію.
Асортимент Яготинського маслозаводу поповнився протягом трьох останніх років сиром «Домашній» у 900-грамовій упаковці та такою термостатною продукцією, як ряжанка, простокваша. Після проведення технічного переоснащення у стінах заводу завдяки підтримці «Молочного альянсу» — групи, до якої належить підприємство, з’явилася новинка — «Какао на молоці».
Щоправда, це не стартові інвестиції в потужності Яготина. Перший кредит завод отримав у 1995-му від екс-голови правління банку «Аваль» Федора Шпига. Уже за п’ять років цей банк став головним акціонером заводу. Відтоді завдяки капіталовкладенню майже 200 мільйонів гривень протягом останніх п’яти років керівництво Яготинського може здійснювати реконструкцію приміщень і технологічних ліній. Зокрема вже введено в експлуатацію 21 ємність для приготування різних видів кисломолочної продукції, дві установки для пастеризації та охолодження з виробничою потужністю 10 000 літрів на годину, фасувальні автомати.
А починав життя ще на той час Яготинський маслозавод з переробки за рік 10 тисяч тонн молока. Його географія поширення не залишала межі Яготинського району. 2002-го продукція вийшла на ринок Києва, а за три роки «зроблене в Яготині» роз’їхалося Україною. 30 червня 2010-го Яготинський маслозавод отримав сертифікат системи управління якістю згідно з ДСТУ ISO 9001, а 2013 року — системи безпечності харчових продуктів (НАССР) за стандартом ДСТУ ISO 22000.
PSУ будь-якому магазині, супермаркеті, кіоску ми за інерцією купуємо сири, кефіри, ряжанки, сметану, масло. Спершу дивимося на ціну, потім на виробника обраного товару. І забуваємо про такі його ознаки, як якість та користь, термін придатності, а відповідно натуральність, склад, у якому нема барвників і консервантів. Ці характеристики апріорі формують вищу ціну. Та всупереч безлічі чинників Яготинський маслозавод процвітає, розвивається, живе. Він завоював ринок України і готовий радувати своїх поціновувачів ще не одне десятиріччя. Плани іменинника на найближчі роки такі: збільшити вдвічі виробництво сирів, випустити продукцію для спортсменів та для школярів. А довгостроковий його намір невибагливий: стати транснаціональною компанією. Чому б і ні? У таку дату головне — загадати!
ПРЯМА МОВА
«Зупинятися не можна — почнеш відставати»
Олександр СІРЕНКО,
голова правління ПАТ «Яготинський маслозавод»:
— Щороку в нас відбувається переоснащення цехів. Нині перетворюємо цех сухого молока на цех цільномолочної продукції. Найголовніше — не виробити, а продати продукцію. Лояльність споживача до торговельної марки завойовується роками і базується на трьох основних китах: якість, натуральність, ціна. Потрібно, щоб було якісніше, а не дешевше.
Торік ми вперше не вживали гасло «Шлях до успіху», бо вважаємо, що вже стали лідером на ринку, зокрема у 2015 році «Яготинське молоко» стало лідером продажу в Україні. А наша «донька» — «Яготинське для дітей», розташована у Згурівці, розпочала роботу 12 листопада 2012-го, і за результатами 2015 року посіла перше місце за обсягами реалізації дитячого молочного ринку — понад 30%.
Нині в Україні профіцит молока. 40% з того, що експортували в Росію, тисне на внутрішній ринок, та й виробники виготовляють молока більше, ніж українці можуть споживати. До речі, згідно з нормами ЄС, молоко від населення не піддається переробці й не повинно надходити на заводи. За результатами першого кварталу 2016 року на завод надійшло 3,3% молока від населення і майже 97% — від господарств.
Маємо й законодавчі проблеми: торік держава відмовилася підтримати колективні господарства, забравши дотацію 20% у галузі тваринництва і рослинництва. Держава встановила податок і переклала ціну продукції на виробника. Ми балансуємо, трохи знизили ціну молока, щоб не переносити її на споживача. А ще потрібно прибрати інспекційні перевірки господарської та фінансової діяльності підприємств контролюючими та фіскальними органами. Останнє роблять просто для наповнення бюджету. Така система держконтролю підриває довіру до державних структур чесних платників податків.
Бачу сенс у тому, щоб збільшувати потужності заводу. Із 2000 року ми збільшили надходженя молока на переробку в 3,7 раза, а виробництво цільномолочної продукції — у 15,3 раза. Це закон життя: якщо ти зупинився, то почнеш відставати.
«Євродозволи є питанням іміджу»
Сергій ВОВЧЕНКО,
голова Наглядової ради групи компаній «Молочний альянс»:
— Історія знає багато прикладів об’єднання підприємств в альянси. Ми увійшли в цей ринок ситуативно: були банкірами і зовсім не збиралися переробляти молоко. У 2015 році споживання кислої цільномолочної продукції у країні зменшилося на 10%. А в «Молочному альянсі» спостерігався приріст на 2—3% за кількісними показниками її споживання. Це визнання того, що наша продукція якісна, конкурентна за ціною та доступна для основної маси споживачів.
Два наші підприємства сертифіковані в Європі: ПАТ «Золотоніський маслоробний комбінат» та філіал ПАТ «Яготинський маслозавод» «Яготинське для дітей». Чому ми туди рвалися, витрачали кошти і час? Це передовсім іміджева складова нашого бізнесу та успіху. В Європі будь-хто з українських виробників молочної продукції не конкурентний, бо там молока виробляють із надлишком. Воно дешевше і якісніше. У нас базовий білок 3%, жир — 3,4%. В європейських країнах у середньому білок — 3,4 %, а жир — від 3,8 до 4,0%. Зрозуміло, що з літра молока вихід продукції буде більшим. Ось реалії.
Нам євродозволи були потрібні для того, щоб світ зрозумів, що молочна продукція з України безпечна та якісна. Після того як нам Європа відкрила двері, китайці, які до цього майже два роки не хотіли підписувати угоди, поставили підписи під ними і замовили одразу 300 тонн сухої молочної сироватки. В ОАЕ ми відправили сигнальні партії масла, сиру, ультрапастеризованого молока, але впевнені, що і надалі постачатимемо їх туди. А до Лівії надійшло понад 100 тонн ультрапастеризованого молока із заводу дитячого харчування.
До речі, нині ПАТ «Яготинський маслозавод» — повністю європейське підприємство. У нас 97% молока переробляють з великотоварних сучасних молочних ферм. АТ «Пирятинський сирзавод» також готовий пройти будь-яку комісію.
Головна проблема полягає в тому, що в Україні платоспроможний попит спадає, тож відбулося, на превеликий жаль, серйозне зміщення в бік дешевшого сирного продукту. Насправді ніхто не знає, наскільки шкідлива пальмова олія, інтегрована в сир, оскільки спеціальних багаторічних клінічних досліджень не проводили ніде. Нині ми робимо за якістю справді європейські сири, а грошей на них у людей немає. Доказ цього: в 2013 році холдинг переробив 511 тисяч тонн молока. За результатами 2015-го — 365 тисяч тонн. Це менше на 33%.
Ми в Google+