НОРМОТВОРЧІСТЬ

Ухвала Верховного суду України  може нарешті покласти край маніпуляціям  з рішеннями
про виділення землі
 

Нещодавно в українському правосудді сталася доволі цікава подія, яку чимало юристів вважають знаковою: Верховний суд України (ВСУ) під час розгляду однієї із земельних справ зробив правовий висновок, згідно з яким, якщо, грунтуючись на розпорядженні органу держвлади, в особи з’явилося право власності на ділянку, позбавити її такого права цей орган може лише на підставі законів держави, а не шляхом відміни свого рішення.

Якщо рішення виконано —  зворотного «ходу» не буде

Як зазначила кореспонденту «УК» юрист ЮФ «Салком» Софія Саврук, проблема ця не нова, і власники земельних ділянок у період становлення ринку стикалися з нею майже щодня, коли місцева влада відміняла свої рішення. «Така практика, безумовно, була явищем негативним, оскільки безпосередньо стосувалася прав та законних інтересів власників землі, які, очевидно, проти цього заперечували. Тому аналізуючи правове під∂рунтя такого роду дій (рішень, розпоряджень), потрібно враховувати правову природу відносин, яких ці рішення стосуються. На мою думку, отримання державного акта на право власності на земельну ділянку є свідченням того, що рішення вже виконано, вичерпало свою дію і не може бути скасовано органом, що його прийняв, чи вищим органом».

Таким чином, закон, як кажуть, повинен бути на боці власників землі, і  зворотної дії такі рішення не мають. Справді, такими питаннями (відміна попередніх рішень) повинні займатися не місцеві органи влади, а вже суди і прокуратура.

Слід додати, що ВСУ також розтлумачив положення, в яких саме випадках у власника земельної ділянки її можуть на законних підставах відібрати. По-перше, особа сама може відмовитися (тобто в добровільному порядку) від своєї землі. А примусово, вважають судді ВСУ, таке може статися лише у двох випадках: якщо власник ділянки використовує її не за цільовим призначенням або у разі конфіскації.

Останній випадок є класичним, коли нерухоме майно відбирають згідно з рішенням суду в особи, яка вчинила той чи той карний злочин. Та це, як кажуть, і сам Бог велів робити.

Земля є власністю народу, і лише суд вирішує питання її примусового відбирання. Фото Володимира ЗАЇКИ

Це складне  «нецільове  призначення»…

А ось, як зазначила кореспонденту «УК» юрист фірми «Лавринович і партнери» Олена Зубченко, часто на практиці довести, що певну ділянку особа використовувала не за цільовим призначенням, дуже складно. «Яскравим прикладом цього є купівля землі під ведення особистого господарства (саме таким при укладанні угоди є цільове призначення землі). Практично завжди особи будують на клаптику будинок (переводячи призначення ділянки під будівництво). Тобто виникають зміни і суперечки. Однак беззаперечно одне: міська влада не має права втручатися в ці процеси, адже земля за Конституцією України є власністю народу, і Основний Закон ревно охороняє таке право», — зазначає вона.

Взагалі треба сказати і про інше: чимало юристів і практиків вважають, що поняття «нецільове використання землі», яке є в Земельному кодексі та інших нормативно-правових актах, є доволі розмитим. Тобто чіткості в цьому питанні і надалі годі чекати.

Проте, як зазначає  О. Зубченко, тлумачення ВСУ не на користь державі. Так, якщо остання донедавна забирала земельні ділянки фізичних осіб, користуючись так званими державними потребами, то рішення високого суду не лишають «каменя на камені» в цьому випадку. Отже, десятки випадків, коли люди стикалися з примусовим забиранням своєї землі на користь, приміром, масштабних будівництв, тепер можуть бути забуті.

Згадаймо хоча б яскравий приклад конфлікту власників присадибних ділянок на шляху будівництва Подільського мостового переходу в Києві з державними і муніципальними органами влади. Звісно, люди, які роками насолоджувалися відпочинком на своїй дачній ділянці,  ні за що не хотіли віддавати свою землю, бодай і для великої справи, — будівництва метро на Троєщину. І, як видно, закон також на їхньому боці.

Юридичної  основи немає, проте боятися будуть

Хоча, як зазначає пані Зубченко, рішення ВСУ не дає юридичної основи для виконання всіма учасниками різних процесів. Утім, на її думку, воно доволі знакове для України. «Відтепер у половині випадків органи державної і місцевої влади боятимуться виносити рішення на свою користь щодо землі. А особи, яких місцева влада «образить» тим, що відмінить своє рішення щодо надання прав на ту чи іншу ділянку, можуть спокійно подавати в суди, «підкріпившись» цим знаковим рішенням ВСУ. На 100% можна стверджувати, що вони виграють такі процеси», — додає вона.

Втім, за словами С. Саврук, свого часу Харківська міська рада подала в Конституційний суд України (КСУ) подання щодо офіційного тлумачення саме з цього приводу (скасування актів органів місцевого самоврядування). Тоді КСУ однозначно розтлумачив це питання: місцева влада не має права відміняти раніше ухвалені нею рішення з будь-яких підстав. Це повинно вирішуватися в законодавчому порядку. Виходить, що практика тлумачень саме з цього болючого для українців питання вже є навіть у КСУ. А місцева влада як не виконувала законів України, так і продовжує їх не виконувати.

Треба сподіватися, що відтепер і фізичні, і юридичні особи будуть, як кажуть, у всеозброєнні — адже на їхньому боці Конституція і низка нормативно-правових актів.