Минулого тижня Рада Європи офіційно оголосила остаточний перелік кандидатур на посаду свого нового керівника. Мандат чинного генсека, 68-річного норвежця Турбйорна Ягланда, який десять років поспіль обіймає цю посаду, добігає кінця у жовтні нинішнього року. На момент завершення терміну подання країнами кандидатур на посаду генсека від урядів країн—членів РЄ до Комітету міністрів надійшли імена чотирьох претендентів: віце-прем’єра, міністра закордонних справ, міністра оборони Бельгії Дідьє Рейндерса, колишнього прем’єр-міністра Литви Андріуса Кубіліуса, колишньої очільниці зовнішньополітичного відомства Греції Дори Бакоянніс та віце-прем’єра, міністра закордонних і європейських справ Хорватії Марії Пейчинович-Бурич.

Оскільки генсека обиратимуть депутати ПАРЄ шляхом таємного голосування, кандидати на цю посаду вже під час січневої сесії асамблеї, яка відбудеться наступного тижня у Страсбурзі, почнуть свою передвиборчу кампанію серед депутатів і політичних груп. А в березні на спеціальну співбесіду їх запросить Комітет міністрів Ради Європи і визначить пріоритетного кандидата. Остаточне голосування відбудеться на літній сесії ПАРЄ.

Фото з сайту Jurnal.md

Російський вузол

Новий генсек РЄ отримає непростий спадок. Передусім через конфлікт із Росією, який виник після того, як 2017 року Москва відмовилася сплачувати свою частку внеску до бюджету організації. Кремль вдався до фінансового шантажу Ради Європи, сподіваючись на те, що ПАРЄ, піддавшись тиску Комітету міністрів, скасує санкції щодо делегації Держдуми РФ. Їх уперше було накладено ще у квітні 2014-го через анексію Криму. Згідно з резолюцією, яку ПАРЄ ухвалила з цього приводу, російську делегацію було позбавлено права голосу, а її членів — права обіймати керівні посади у структурах ПАРЄ й очолювати моніторингові місії асамблеї.

Відтоді санкції проти Москви постійно пролонгували, адже до окупації Криму додалися вторгнення РФ на Донбас, незаконне ув’язнення десятків українських громадян на території Росії, свавілля окупаційної влади на Кримському півострові й систематичні порушення прав кримських татар.

Згідно зі статутом РЄ, державу, яка протягом двох років не сплачує своєї частки внесків, може бути позбавлено членства в організації. Турбйорн Ягланд намагався всіма силами не допустити цього і прагнув іти на поступки Москві, яка останнім часом уже не добираючи дипломатичних пояснень заявляла: спочатку, мовляв, поверніть наших у ПАРЄ, а тоді отримаєте гроші.

Діючи разом із проросійськими силами асамблеї, пан Ягланд намагався реалізувати сценарій зі зміни регламенту ПАРЄ. У разі його успішного втілення накласти санкції на Москву було б надзвичайно проблематично.

Цей сценарій мав усі шанси на успіх, якби Кремль, окрім підживлення війни в Україні, не здійснював один кричущий злочин за іншим: і втручання у вибори демократичних держав, і фінансування європейських радикальних партій, але останньою краплею стало отруєння у Великій Британії російського екс-шпигуна Сергія Скрипаля. Обурення депутатів поведінкою Москви було настільки велике, що голосування за резолюцію про зміну регламенту, яку винесли на розгляд асамблеї під час торішньої осінньої сесії, вирішили відкласти на невизначений термін.

Європейські важковаговики

Від особистості нового генсека безпосередньо залежить не лише подальший шлях розвитку однієї з найстаріших і найвпливовіших європейських організацій, а й український інтерес у Раді Європи.

Представниця групи лібералів Дора Бакоянніс — яскравий і добре відомий у ПАРЄ політик, оскільки тривалий час очолювала делегацію Греції в асамблеї. Свого часу вона була спостерігачем ПАРЄ з питань Росії, проте ніколи не була палким критиком путінського режиму. Її соратник по партії Дідьє Рейндерс — політик-важковаговик, добре відомий не лише в Бельгії, а й на європейській арені. У 2014 році Бельгія головувала в Комітеті міністрів РЄ, і Дідьє Рейндерс здійснив кілька візитів до Києва і Москви, намагаючись знайти шляхи врегулювання конфлікту, ініційованого Кремлем. Він і нині частий гість у Москві, яку, наприклад, 2018 року відвідав чотири рази. Попри відданість Рейндерса європейським цінностям, його симпатії ніколи не були на боці України. До речі, він свого часу чи не найгостріше серед європейських політиків розкритикував дії української влади у справі з інсценуванням убивства російського журналіста Аркадія Бабченка.

Два останні кандидати — Андріас Кубіліус та Марія Пейчинович-Бурич представляють Європейську народну партію. Колишній прем’єр Литви завжди належав до найпалкіших адвокатів інтересів України в ЄС і був головним натхненником масштабного плану фінансової підтримки європейськими країнами нашої держави, який відомий під назвою «План Маршалла для України». Крім того, він ніколи не приховував своєї жорсткої позиції щодо чинної російської влади.

Щодо очільниці хорватської дипломатії, то її ймовірна перемога також не буде найгіршим варіантом для Києва, оскільки офіційна політика Загреба спрямована на підтримку України. Проте особливо принципової позиції в українському питанні від Пейчинович-Бурич чекати не варто.

Київ визначається

Цікаво, що українська влада не має єдиної позиції щодо підтримки одного з кандидатів. Так, голова української делегації в ПАРЄ Володимир Ар’єв заявив, що більшість її членів голосуватимуть за Кубіліуса.

Проте заступник голови МЗС Сергій Кислиця у своєму Twitter написав, що «вперше за 70 років існування РЄ представник Центрально-Східної Європи має змогу» очолити цю організацію, уточнивши: із 13 генеральних секретарів до сьогодні була лише одна жінка. Дипломат також наголосив, що «кандидатам ще належить поділитися з країнами-членами, зокрема з Україною, своїм баченням і підходами щодо ролі Ради Європи». З цієї заяви можна зробити висновок, що український уряд підтримує на виборах Пейчинович-Бурич, а не Кубіліуса.

Проте вирішальне слово у виборі генсека належить саме депутатам ПАРЄ. І делегація Верховної Ради керуватиметься передусім тим, наскільки добре обізнаним буде майбутній генсек з українськими реаліями.

Вікторія ВЛАСЕНКО,
«Урядовий кур’єр
»,
Брюссель