18 листопада вітчизняні й російські інформаційні агенції процитували слова міністра економічного розвитку РФ Олексія Улюкаєва про те, що уряд Росії вирішив з 1 січня 2016 року запровадити продуктове ембарго стосовно нашої країни. Проте згодом цей високопосадовець заявив, що такі заходи проти України ще не остаточні, вони набудуть чинності, якщо сторони не домовляться про зняття економічних ризиків під час асоціації України в ЄС.

Здається, Москва й досі не вірить, що наша держава упевнено крокує до європейської спільноти, і на цьому шляху її не зупинить жодна країна, навіть такий воєнний агресор, як РФ. Позавчора Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк заявив, що Київ відповість на це дзеркальними діями, тобто введе таке саме ембарго щодо імпорту російських товарів АПК.

Ми вже давно лякані

Чи готова Україна прийняти ризики такого продовольчого ембарго від свого не дуже дружелюбного сусіда? Як зазначила на брифінгу «Ембарго Росії — новий виток торговельних воєн?» директор з наукової роботи, керівник Центру економічних досліджень Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Вероніка Мовчан, такою забороною президент Росії Володимир Путін уже лякав наших бізнесменів і країну ще 2011 року. «Пригадайте різні війни: шоколадні, молочні, сирні тощо. Зазначу, що наші підприємці вже кілька років тому почали готуватися, щоб диференціювати ринок збуту своєї продукції. Тому до 2015 року більшість із них не просто була до цього готова, а й знайшла нові країни чи почала активно просувати продукцію всередині України», — зазначила вона.

За її словами, на сьогодні українські виробники експортують у РФ лише до 1% всієї сільськогосподарської та харчової промисловості. Тож наш АПК не такий уже чутливий до закриття ринків збуту Росії.

З такою точкою зору згоден і директор консалтингової компанії «Про Агро» Микола Верницький. На його думку, експортери вже давно знають, що торгувати з РФ ризиковано, тому і знаходять обхідні шляхи. Однак експерт припускає, що деякі українські фірми постачатимуть свою продукцію в Росію з території Білорусі.

«Усе-таки Москва має сформувати перелік товарів, на які вона накладе ембарго. Проте для таких товарів, як сіль, в РФ нема альтернативи. Не треба забувати, що в нас є й інші продовольчі товари, яким Росії дуже важко знайти заміну. Тому, переконаний, це не буде тотальною забороною», — зазначає пан Верницький.

Машинобудування найчутливіше

Інші експерти переконані: ще не відомо, хто більше страждатиме від такого ембарго — Росія чи Україна. Скажімо, жителі Санкт-Петербурга вже забули, що таке якісні та дешеві українські м’ясні, молочні й кондитерські товари — їх немає на полицях супермаркетів. Європейських також значно менше (дія ембарго проти ЄС), але вони вкрай дорогі. Проте їхнє місце займають сурогатні продукти, які виробляють компанії Росії. Звісно, якістю та смаковими властивостями вони значно поступаються українським.

Цікаво, як надалі РФ заборонятиме експорт українських товарів непродовольчих груп. За словами Вероніки Мовчан, найчутливіша у цьому сенсі продукція машинобудівної галузі.

«Особливо страждатимуть виробники вагонів та іншого обладнання для залізниці, які майже 100% продукції раніше збували в РФ. Проте наскільки мені відомо, Укрзалізниця останніми місяцями значно збільшила замовлення на закупівлю вагонів. До інших чутливих щодо експорту в РФ товарів належать хімічна, текстильна продукція та метвироби. Їх виробники частково переорієнтовуються на внутрішній ринок, а частково шукають збут на дуже перспективних ринках Північної Африки та Близького Сходу», — додає вона.

На думку експерта, ембарго Росії на наші товари відіграє й іншу позитивну роль: зменшаться ціни на продукцію всередині країни.

Що ж стосується ринків країн ЄС, то на сьогодні Україна туди може без будь-яких проблем у межах квот експортувати багато видів товарів, приміром курятину, яйця, мед тощо. Проте ще не дозволено експортувати в ЄС свинину, яловичину та різні види молочної продукції.

Чи використовуватиме Україна так зване зустрічне ембарго на російську продукцію? Вероніка Мовчан переконана, що ми можемо це зробити шляхом реалізації своїх зобов’язань у межах СОТ, тобто в ній можна буде позиватися до Росії. До речі, Росія — член цієї організації.