Протистояння місцевої влади та окремих сільських громад через будівництво курників триває на Черкащині понад півроку. Жителі сіл Чигиринського, Кам’янського та Черкаського районів звинувачують владу в потуранні будівництву пташників «Нашої ряби» і дуже занепокоєні можливим зведенням промислових потужностей поблизу їхніх населених пунктів.

У зверненнях до голови облдержадміністрації Юрія Ткаченка та інших поважних інстанцій, зокрема до Президента України, Прем’єр-міністра, селяни нарікають на те, що прихильники спорудження нових виробничих цехів не беруть до уваги думки громад. Вони зауважують, що за можливого розміщення курників упритул до сіл чомусь не враховують ризиків для довкілля. Як пишуть селяни у своїх зверненнях, замість того, аби розбудовувати економіку, шукати інвестиції в перспективну туристичну галузь краю, відроджувати підприємства деревообробної, харчової та легкої промисловостей для максимальної зайнятості населення, влада сприяє розташуванню в екологічно чистих районах небезпечних для довкілля виробничих потужностей.

Відповідно до висновків працівників Інституту агроекології та природокористування Національної академії аграрних наук України, птахоферми мають побічний вплив на довкілля. Внаслідок такої виробничої діяльності утворюються шкідливі для навколишнього середовища речовини, які до того ж поширюються на значні відстані.

Люди просять владу, відповідно до Конституції України та Закону «Про охорону навколишнього середовища», врахувати громадську думку й провести слухання у населених пунктах, які розташовані поблизу запланованого будівництва курників.

З вимогою не допустити шкідливого будівництва, натомість сприяти розвитку інфраструктури і туристичної галузі, виступали й авторитетні громадські діячі та письменники зі столиці, які кілька разів публікували свої відкриті листи із запитом про захист колиски української державності. Представники ініціативної групи побували на засіданні Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Вони озвучили всі можливі наслідки від такого будівництва.

Люди гуртом обстоюють своє право на чисту воду й повітря. Фото з сайту procherk.info

Селяни проти,  хоч є і «за»

Нині так звана війна з курниками, здається, набирає нових обертів. Недавно у Рацевому Чигиринського району на сходці, де мали обговорити наболілі питання, сталася штурханина, внаслідок якої дехто навіть зазнав легких тілесних ушкоджень. Як стверджують місцеві активісти, керівництво села поміж іншим хотіло «протягти» питання розбудови тут птахофабрики. Хоч, за словами голови Чигиринської райдержадміністрації Володимира Клименка, який брав участь у зібранні, питання про «Нашу рябу» у порядку денному не було. Разом із тим він підтвердив, що жодного дозвільного документа на початок будівництва поки що немає. Не виготовлено навіть проекту на можливе будівництво, який потім має пройти громадське обговорення у визначеному законом порядку.

Як розповідають у сільській раді, новий потенційний інвестор, тобто ДП «Перемога Нова», що входить до групи компаній «Миронівський хлібопродукт», готовий розв’язати нагальні проблеми села — власним коштом встановити освітлення, пробурити свердловини для постачання води, щоб потім передати громаді, допомогти у вирішенні інших питань, зокрема забезпечити водопостачання Орбіти — містечка на кілька сотень жителів, яке як вулиця увійшло до адміністративних меж Рацівської сільської ради. Про це представники підприємства говорили на сходці в сусідньому селі Вітовому. Проте такі перспективи не дуже втішили жителів Рацевого. Стурбованих селян спробував заспокоїти заступник голови райдержадміністрації Віктор Лисенко, повідомивши, що жодного рішення стосовно будівництва курників не прийматимуть без згоди громади. Але люди чиновникам нині не вірять. Вони проти зведення курників у цьому історичному місці і край.

— Рацеве і сусідні села — це унікальний історичний куточок, де вода чиста, повітря свіже, а вони й на це зазіхнули, — обурювалися селяни.

Заради справедливості слід зауважити, що є тут і прихильники спорудження поблизу села підрозділів птахофабрики. До того ж чимало. Усі їхні аргументи на користь отих курників мотивують тим, що інвестор, мовляв, створить нові робочі місця та відновить інфраструктуру. Приміром, Наталія Левченко, переселенка з Донеччини, яка з позаминулого року проживає в селі, розповідає, що до війни на сході працювала у своїй області на великій птахофабриці, де вирощували бройлерів. Тому знає з власного досвіду, що це виробництво довкіллю особливо не загрожує.

Ні ставка,  ні млинка…

Думки селян діаметрально протилежні. Напруга протистояння велика.

Сільський голова Лариса Постригань вважає, що логічне пояснення такій колотнечі знайти важко. На її переконання, розумно було б дочекатися, поки «Перемога Нова» чітко сформулює, які саме потужності й де саме планує будувати. Після цього компанія має дати відповіді на запитання, які у людей виникають. Нинішнє огульне несприйняття можливого приходу в село інвестора сільський голова називає «війною з повітрям».

— Моя особиста думка як жителя села така: вочевидь ті, хто має тут заробіток, не хочуть, аби приходив конкурент, — зазначила Лариса Якимівна. — Бо коли прийде потужний інвестор, це вплине на підвищення зарплат, притік соціальних внесків у село. А отже, до цього інвестора потрібно буде підтягуватися...

На думку місцевого фермера Михайла Токарчука, в селі насправді розпочалася антифермерська кампанія та земельний переділ. Хтось, прикриваючись благими намірами, хоче забрати землю. Людей зваблюють високими зарплатами. «Так, ми не можемо платити стільки, як «Наша ряба», бо хіба можна порівняти потужне підприємство і фермерське господарство?» Він закликав усі сторони сісти за стіл переговорів.

Відповідаючи на ці закиди, сільський голова зазначила, що паї належать не фермерам, а жителям села, і саме їхні інтереси вона обстоює.

Відтак Володимир Клименко стоїть на тому, що в кожного є своя голова на плечах: якщо є інвестор, готовий фінансувати важливі для села потреби, а натомість не вимагає нічого, то чи варто від цього відмовлятися? Якщо, мовляв, фермери не хочуть мати конкурентів, нехай зберуться, поставлять тут крупорушки, млин і дадуть роботу населенню.

Звісно, не може не знати Володимир Андрійович, що більшість фермерів ледве кінці з кінцями зводять. Отож млинами та крупорушками вони навряд чи забезпечать односельців. Якби могли, давно організували б і ставок, і млинок. А так… Голова РДА нарікає, що Чигиринський район за потреби 150 мільйонів гривень на рік тільки на своє утримання (не на розвиток) має власних надходжень лише 15 мільйонів. У цих надходженнях і податки від фермерів, які  мізерні через їхні низькі прибутки.

Хтось із сільських активістів хотів заручитися й підтримкою народного депутата Надії Савченко, якій  зателефонували і розповіли про ситуацію. За допомогою гучного мобільного зв’язку, аби її чули учасники зібрання, Надія сказала, що порушить питання доцільності такого будівництва в Міністерстві екології та природних ресурсів, повідомить про ситуацію Президентові. І закликала тримати свою барикаду.

Не бізнесом єдиним

Боротьба за власні фінансово-економічні інтереси між місцевими підприємцями і сторонніми бізнесменами, яка розгорнулася в цій гострій ситуації, не враховує ще одного аспекту — державницького, екологічного. І хоч дехто вважає розмови про це тільки прикриттям (мовляв, за цим стоять виключно ресурси, гроші), але чи варто забувати про здоров’я людей, чистоту довкілля, соціальний розвиток краю, зрештою сприяння туризму, який може забезпечити не менші прибутки, ніж курники?

Якщо, за висловом районного керівника, буде голова на плечах. Тож чи варто розвивати саме в цьому історичному краї поблизу святинь українського народу виробництво, яке хоч і побічно, але все-таки загрожує довкіллю? За кількістю історичних, археологічних, природних пам’яток легендарному урочищу Холодний Яр немає рівних в Україні. Тому думати й працювати потрібно не над тим, як його забруднити, а як зберегти.