Останнім часом в Україні для боротьби з корупцією створюють нові спеціалізовані органи і розробляють законодавство. Одним із таких документів є законопроект «Про захист викривачів і розкриття інформації про шкоду або загрозу суспільним інтересам». На думку його авторів, цей нормативний акт має сприяти викриттю корупційних діянь. Загальновідомо, що часто докази чи інформацію про  такі злочини повідомляють свідомі громадяни, проте потім через свою громадянську позицію вони отримують проблеми. Щоб їх захистити, і розробили цей законопроект. Щоправда, юристи занепокоєні деякими його нормами. На їхнє переконання, несумлінні громадяни можуть використовувати його у своїх корисливих цілях. До того ж є у правників підозри, що цей законопроект може спричинити розголошення державної таємниці.

Ціна правди 

Завдяки інформаторам в Україні розгорався не один скандал. Ці люди не побоялись і пішли проти системи. Проте ціна такої правди подекуди занадто висока. Після гучних викриттів у ЗМІ цих сміливців звільняють з роботи, проти них порушують кримінальні справи, фізично залякують…

Торік було ухвалено антикорупційне законодавство, яке частково встановило правові гарантії захисту викривачів, що повідомляють про корупційні порушення. Проте як свідчить практика, цього недостатньо. Тому це питання актуальне та потребує якнайшвидшого законодавчого врегулювання.

«Уже стало очевидним, що всі негаразди, які ми отримали, спричинила корупція в українській політиці, — наголошує співавтор законопроекту народний депутат Сергій Лещенко. — Прописані в цьому законопроекті механізми гарантуватимуть захист людей, які не побояться йти проти системи і врятують кошти держбюджету. Звичайно, боротьба з корупцією  потребує захисту  тих, хто про неї повідомляє».

Ще один співавтор проекту народний депутат Світлана Заліщук роз’яснює, що викривачі — це ті сміливці і правдолюби, які знають певну інформацію завдяки своїй роботі й хотіли б повідомити її правоохоронним органам, державі, суспільству. 

«Сьогодні в політиці, університетах, на підприємствах з’являється багато незалежних людей, для яких боротьба з корупцією є цінністю, що заради неї вони готові піти на певні жертви. Вважаємо, що цей закон стане інструментом у руках цих людей, — наголошує політик. — Ми чуємо багато скепсису, що люди остерігаються викриттів, оскільки є побоювання втратити роботу, зарплату чи й узагалі існує загроза їхньому життю або родині. Цей законопроект відповідає на ризики, які, з нашого  погляду, можна усунути. Він стосується не лише державної, а й публічної сфери. Тобто можуть використати люди, які працюють у приватних установах».

В Україні потенційних викривачів зупиняє небажання зв’язуватися з бюрократією.

Щодо надійного захисту викривачів, то, на думку партнера юридичної фірми «КПД Консалтинг» Кирила Казака, це можливо «лише за умови належного застосування норм закону. Але для цього потрібно не лише ухвалити закон, а ще й забезпечити його реалізацію, створити відповідні підрозділи в організаціях, фінансування тощо».

На кону —10% 

Законопроект передбачає звільнення викривачів від відповідальності, а також їм надають фізичний захист. «У разі загрози життю, здоров’ю, житлу і майну викривача або членів його сім’ї правоохоронні органи можуть застосовувати правові, організаційно-технічні та інші заходи захисту, — роз’яснює адвокат адвокатського об’єднання «Спенсер і Кауфманн» Таміла Алексик. — Ці заходи зазначені в Законі «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». Проте в нормативному акті не прописана процедура такого захисту, а також не  визначені органи, які б охороняли викривача до початку досудового розслідування на стадії попередньої та внутрішньої перевірок. Строк для проведення таких перевірок становить понад 60 днів. Тобто цей законопроект не може належно захистити викривачів у разі загрози життю, оскільки не передбачає механізму та процедури, а  лише нормою відсилає до Закону «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». Тому сумлінні громадяни можуть отримати такий захист лише в  межах провадження».

Цікаво, що в запропонованому законопроекті прописані фінансові засоби стимулювання викривачів. Тобто якщо відбулось розкрадання і внаслідок дій викривача гроші повернули до бюджету, то він має отримати 10% цих коштів. Так, викриття корупції дає користь не лише державі. Щоправда, таке заохочення може спровокувати масове розголошення інформації, зокрема й з обмеженим доступом і такої, що містить державну таємницю.

«У законопроекті визначається спеціальний порядок розкриття інформації, яка має обмежений доступ. Зокрема й такої, що є державною таємницею, — зазначає Кирило Казак. — Наскільки було об∂рунтованим викриття — вирішуватиметься в кожному конкретному випадку, так само як і те, чи  звільняється людина від відповідальності за розголошення державної таємниці. Крім того, не скасовано відповідальність, зокрема й кримінальну, за розголошення держтаємниці, якщо це було зроблено необ∂рунтовано. Але ця відповідальність за браком належного контролю може стати засобом для розправи «з невгодними» або контролю над певними групами людей».

Цей законопроект має полегшити механізм викриття інформації про корупцію чи інші правопорушення. Для цього створюють спеціальні канали розкриття інформації: внутрішні, регулярні та зовнішні. Внутрішні — це викриття інформації спеціально уповноваженою особою чи керівником структурного підрозділу з нагляду за дотриманням прав та захисту цих людей. Також це може бути служба внутрішньої безпеки в установі чи організації незалежно від форми власності.

Регулярні — коли людина передає інформацію безпосередньо до уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Національного антикорупційного бюро, Національного агентства із запобігання корупції, правоохоронних та контрольно-наглядових органів, їх посадових та службових осіб.

Коли викривач вирішує скористатись зовнішніми каналами, тоді він звертається до будь-якої фізичної чи юридичної особи (ЗМІ, громадської організації, депутатів тощо).

Законопроект передбачає термін 10 робочих днів для проведення попередньої перевірки інформації, яка була розкрита через внутрішні та регулярні канали. Цей строк може бути подовжено до 60 днів, щоправда, в законопроекті не  зазначено, йдеться про календарні чи робочі дні. На думку адвокатів, такий строк занадто великий та може сприяти приховуванню вчиненого кримінального правопорушення. За цей період можна було б провести досудове розслідування, що було б ефективнішим.

Державна таємниця під загрозою

«Якщо викривача звільнено з роботи у зв’язку з розкриттям інформації, це надає йому право скористатись зовнішніми каналами. Тобто звертатись, наприклад, у ЗМІ, незважаючи на те, що така інформація має гриф «з обмеженим доступом», — наголошує Таміла Алексик. — Водночас наявність у визначенні зовнішнього каналу інформації слова «тощо» не конкретизує перелік суб’єктів цього каналу. Так викривач може надати інформацію з обмеженим доступом будь-кому,  кого не зараховують до внутрішніх та регулярних каналів. Дещо схожа ситуація і з інформацією, що становить державну таємницю. Ухвалення цього законопроекту призведе до її розголошення зацікавленим особам та може негативно вплинути на державні інтереси і мати неприємні наслідки для країни загалом».

Кирило Казак звертає увагу на те, що цей закон може спричинити такі негативні наслідки, як вал необ∂рунтованих повідомлень, якими несумлінні громадяни намагатимуться досягнути своєї корисливої мети. Наприклад, помститись кривдникам.

Також не  слід заперечувати, що цей механізм може стати засобом впливу або контролю за суб’єктами, що підпадають під його чинність. Можливі й провокації певних ситуацій задля отримання компрометуючих даних на певних людей. Крім того, нечесні громадяни можуть навіть організувати замовні «проекти» задля усунення конкурентів, наприклад у політиці.

З іншого боку, можливе виважене ставлення до інформації серед керівників, у державних органах. І чиновники та керівники почнуть уважніше ставитись до інформації, можливо, навіть кількість корупційних діянь зменшиться через  побоювання бути викритим.

Аналізуючи цей законопроект, бачимо, що він ще потребує доопрацювання. Аби в результаті не вийшло, що хотіли як краще, а вийшло, як завжди.