Минулого четверга поставлено крапку в тривалому й затятому обговоренні проектів закону про наукову та науково-технічну діяльність: 235-ма голосами парламент ухвалив у другому читанні законопроект № 2244а.
Перед тим над ним інтенсивно працювала робоча група, внісши до кабмінівського документа деякі доповнення з альтернативних проектів та пропозицій громадськості. Пошук спільного знаменника тривав до останнього. «Засідання (комітету ВР. — Ред.) знову розбирало всі компромісні питання стосовно очищення влади, рівня фінансування науки та роль академій, — написала на своїй сторінці у Фейсбуці головний експерт Реанімаційного пакету реформ із реформування науки, депутат міськради Наталія Шульга. «Закон — це консенсус, котрий нам потрібен, щоб українська наука розвивалася. Ми збільшуємо її грантове фінансування. Нова система управління, демократизація управління науки в НАН і галузевих академіях дадуть більше простору для розвитку індивідуального українського науковця, — сказала перед фінальним голосуванням голова профільного комітету Верховної Ради Лілія Гриневич. — Закон запроваджує ротацію кадрів на адміністративних посадах. Там, де люди засиджувалися десятки років, ми встановили обмежений термін перебування на посадах».
Керувати — не більше десяти років
Дискусія, що тривала впродовж круглого столу «Молода наука України — виклики й перспективи» напередодні ухвали 2244а, також точилася довкола майбутнього закону. Нові правила й те, як гратимуть за ними наші науковці, визначать, чи існуватиме в Україні креативне й конкурентне дослідницьке середовище.
«Нині 37% українських науковців — люди до 40 років. Відтік за кордон — це теж категорія науковців до 40. Тому важливо використати можливості цього закону й перспективи «Горизонту-2020». Для цього треба зробити ще багато роботи, бо не всі розуміють, як правильно подаватися в інтернаціональній мережі, як аплікувати (йдеться про участь у «Горизонті». — Авт.), — наголошує голова парламентського Комітету з питань освіти і науки Лілія Гриневич.
Те саме відбувається і з новим законом про вищу освіту: прогресивний документ повільно просувається в життя, бо середовище, для якого його створено, часто відгукується на зміни як мокре горить. «Горизонт» демонструє, хто без огляду на звання й регалії здатен боротися за гранти, а хто — ні. Норми нового закону про наукову та науково-технічну діяльність — це можливість реально змінити нинішню ситуацію, коли керівництво установи, що виграла грант, розподіляє гроші в ручному режимі, й молодим науковцям, які часто виконують велику частину роботи, як правило, дістаються лише крихти зі столу сивочолих і десятиліттями незмінних керівників наукових установ. У новому законі визначено механізми, які дають змогу брати участь в ухваленні рішень, а також перспективи рівної (передовсім конкурентної) участі у грантах на наукові дослідження всіх науковців України. «Це та демонополізація, про яку ми говорили», — наголосила Лілія Гриневич.
Дорогу молодим закон торує різними способами. Зокрема через грантові програми, акцентовані саме на них. Важливо, що в документі вперше прописано положення про обмеження перебування на посадах два терміни по п’ять років. «Ситуацію, що склалася в нашій академії наук, президент якої обіймає посаду 53 роки, десятки років поспіль працюють директори інститутів, а молоді науковці стають старими, не маючи шансів посунутися вгору, буде змінено», — сказав заступник міністра освіти й науки Максим Стріха.
У робочій групі кажуть, що документ зовсім не спрямований проти досвідчених науковців. «У новому законі намагаємося інтегрувати те, що було накопичено за минулий час. Нам важливо не зруйнувати того, що об’єктивно може працювати. Цей закон не зорієнтований проти людей із досвідом. Вони мусять працювати в науці, але на дослідницьких, а не адміністративних позиціях», — пояснив Максим Стріха.
Навчай учених зі школи
Приятелька розповідала, як привівши сина до лікарні у Франції, побачила в кабінеті хлопчину років 14. «Ваш син?» — спитала. «Ні. Практикант», — відповів мсьє доктор. Так у багатьох європейських країнах працює система профорієнтації молоді. І в науці зокрема. Про те, що готувати молоду наукову зміну, потурбуватися, щоб вона обрала потрібний університет, і про її інтеграцію в світову спільноту потрібно ще зі школи, наголошував під час «круглого столу» директор Малої академії наук Оксен Лісовий: «Школярі повинні розуміти, яка світова наука. Бо здебільшого вони навіть уявлення про це не мають».
Щоб абітурієнти не обирали кота в мішку, здаючи документи на ту чи ту спеціальність, їм треба показати, що вони робитимуть, обравши зокрема науковий фах. «Для цього потрібно найпізніше в 10-му класі інтегрувати дітей до вишів, показувати їм, куди вони вступатимуть, а найталановитішим пропонувати ознайомитися з тим, що таке наука у світі», — сказав він.
До прикладу, в Німеччині, що нині лідер наукових розробок у Європі, крім прекрасно оснащених шкіл та позашкільної освіти, в кожному науковому інституті створено лабораторії для школярів, короткострокові й довготривалі програми. Таке саме — на підприємствах та в університетах. У новому вітчизняному законі також розширено взаємодію наукових установ з усіма можливими освітніми установами, починаючи від шкіл. Як це спрацює — залежить він ініціативи самої спільноти.
Головний критерій — якість
Одна із пропозицій «круглого столу», довкола якої розгорілася дискусія, — ввести норму про те, що подання на грант молодого науковця має розглядати експерт — також молодий науковець. Таке запропонувала представниця Ради молодих учених при МОН Ірина Дегтярьова.
«Ви не уявляєте, скільки ми працювали, щоб відійти від квотного принципу, — переконувала її Наталія Шульга. — Тому в законопроекті залишили один критерій — якість. Він уперше надає змогу молодому науковцеві на індивідуальному рівні подаватися на грант. Це закон, який уперше передбачатиме програми першої кар’єри молодих учених після захисту».
«Віковий критерій не може бути основним, — наголошує і Лілія Гриневич. — Подання на грант будь-якого науковця має розглядати той експерт, який може дати глибоку й компетентну оцінку. І це єдиний критерій. Важливо, щоб не інституції могли подаватися на грант, а команди науковців або одна особа. Саме це відкриває можливості для молодих дослідників бути гравцями на цьому полі».
Насамкінець.Такі дискусії авторка цих рядків відвідує далеко не вперше. Буду відвертою, хоч і ризикую наразитися на невдоволення. Зазвичай вимоги науковців зводяться передовсім до збільшення фінансування та гарантій соціального захисту. Акцентували на цьому за «круглим столом» і молоді науковці. Не применшую значення цих чинників, без яких, поза сумнівом, не можливе існування науки. Водночас велике значення має й більш діяльна позиція науковців щодо розвитку країни.
Новий закон уперше, за словами Лілії Гриневич, має завдяки Нацраді з питань науки й технологій створити місток між науковцями і владою. «Нам потрібно, щоб науковці стали такою силою, яка не тільки весь час щось просить, а й пропонує нові рішення і стратегії розвитку країни. Кажу це як головний лобіст науковців», — наголосила вона. До речі, в новому документі повністю збережено всі вигоди для молодих науковців із попереднього закону та й загалом його третину присвячено їхнім соціальним гарантіям. Та активна позиція набагато підвищує шанси, що науковців краще чутимуть.
Ми в Google+