Того серпневого дня рух на одній з вулиць Луцька було паралізовано. І доки водії з пасажирами різного штибу транспортних засобів пробували з’ясувати, чи надовго вони у заторі, під стінами міськради інші городяни боролися за своє місце під сонцем. Перекриттям вулиці Богдана Хмельницького в обласному центрі Волині підприємці, які торгують на Центральному ринку, заявили про незгоду з рішенням нинішньої влади облаштувати паркувальний майданчик на певній частині площі, що нині під базаром. Однак діалогу не відбулося. Навіть більше: проголосувавши у потрібному їм руслі на сесії, частина тих, хто іменує себе представниками громади міста, втекла з міськради від протестувальників чорним ходом. Як на мене, промовисто.

А мітингувальникам можна поспівчувати. На кону їхня робота. Люди бояться змін і противляться їм. Але попри це мушу визнати: саме Центральний ринок (або Старий у народі) не може існувати в теперішньому вигляді в обласному центрі, що позиціонує себе як європейське місто.

Замок Любарта знає вся Україна. Бо навіть ті, хто в Луцьку ніколи не бував, 200-гривневу купюру в руках тримали. Велична споруда, що височіє тут із ХІV століття, потрапила у 2011-му до переліку десяти найкращих палаців і замків України за результатами акції «7 чудес України». Але турист, який іде помилуватися принадами Старого міста, про яке начитався в інтернеті, бачить зовсім відмінні від зафіксованих на світлинах краєвиди.

Уранці майже біля підніжжя замку Любарта — рух, як у мурашнику. Помідори, кавуни і ковбаса із крупами, меблі, шкарпетки, і нове, й секонд-хенд. Крам — і на стелажах, і на асфальті. Одне слово, базар. По обіді — закриті торговельні точки у горах сміття. Тож лише підійшовши дуже близько до туристського об’єкта, можна уздріти його обриси, що слугують тлом металевим конструкціям торговельних рядів.

Перенести Центральний ринок в інше зручне для всіх (і продавців, і покупців) місце — стабільна обіцянка під час виборчих перегонів у Луцьку, нерідко від кількох політичних сил одночасно. А ось волі взятися за справу і довести її до кінця не вистачило нікому. Бо, по-перше, потрібна тривала роз’яснювальна робота як серед населення, так і серед підприємців, які торгують на Старому базарі. А ще — зручний майданчик, куди перемістити ці точки, а як заохочення можна навіть запропонувати пільгові умови оренди місць. Потрібен проект облаштування вивільненої території, що впишеться у Старе місто, де чимало історичних архітектурних принад і багато чого потребує термінового капіталовкладення. Потрібні фахівці з масштабним мисленням і проекцією на майбутнє.

Але історія вкотре може мати прикрість стати заручником охочих увірвати ласий шмат, якою є і земля біля замку Любарта. І створення лише після скандальної сесії робочої групи щодо подальшої діяльності ринку більше схоже на затягування часу і відволікання уваги. Коментарі представників влади і депутатів, які голосували за паркувальний майданчик, з цієї проблеми у місцевих ЗМІ не дають змоги говорити про фаховість у вирішенні питання. Радше навпаки.

Ось і виходить у цих реаліях замкнене коло. Так, я за те, щоб Старе місто стало туристично привабливим. Але, на жаль, у мене немає довіри до кроків, які пропонує нинішня тимчасова влада. Тому усвідомлюючи необхідність змін, сподіваюся, що нині їх не буде, і Луцький замок та Старе місто таки дочекаються мужів з державницьким мисленням.