Зазвучить круто «Червона рута»

Коли на один із чернігівських фестивалів не приїхала делегація з не дуже далекого закордоння, стало зрозуміло, що люди просто вирішили не ризикувати. Все-таки прикордонна область, а в країні — хай офіційно і не оголошена, але війна. І хоч географічно де та зона АТО, а де місто над Десною, але у наш час перестрахуватися незайве.

Тож зовсім не здивувалася, коли довідалася, що співачка, одна з претенденток на перемогу у Всеукраїнському фестивалі сучасної пісні та популярної музики «Червона рута», дуже сумнівається, їхати по заслужену славу чи ні. Річ у тому, що, як відомо, організатори фестивалю вирішили провести  фінальний конкурс у прифронтовому Маріуполі. Там іноді чути віддалені постріли, але це український форпост, через який пролягає дорога до окупованого Криму. Місто, в якому, попри близькість  зони АТО, триває життя. З яким настроєм його жителі зустрічають кожний новий день, здогадатися неважко: суміш тривоги з надією. Але попри те — палке переконання, що їхня доля невіддільна від долі України. І провести такий грандіозний фестиваль під носом в агресора — це велика самоповага і патріотизм. І велика моральна підтримка населенню, яке не шукає примарного щастя поза межами своєї країни.

Не кривитиму душею: частка ризику є. Така, як і в будь-якому іншому населеному пункті. Цеглина з даху може впасти, горщик з геранню — із підвіконня, метеорит із неба. Усі ми і скрізь живемо із залежністю від обставин.

Чи загрожує щось іще в Маріуполі конкурсантам «Червоної рути»? Навряд. Немає жодних підстав сумніватися в належній охороні міста, де в концертних залах, у парках, на центральній площі виконавці українських пісень зберуть понад 50 тисяч глядачів.

Іноді буває прикро чути зауваження, що нині розваги — концерти, фестивалі та інші музичні заходи — зайві. Мовляв, не на часі. Звісно, є що драматизувати, є втрати і трагедії. Однак українці — дивовижний народ. Саме в пісні він черпає і натхнення, і мужність, і сили. Агресор сподівається на моральне пригнічення маріупольців й усіх українців, а вони йому — пісенну бомбу.

Між усіма найскладнішими обставинами сьогодення обираємо оптимізм. І, знаєте, це здорово — показати себе на весь світ нацією, яка сама розпоряджається своєю долею і не потерпить нічиїх вказівок, як жити і господарювати на власній землі. І весь світ визнав уже, що це гідно поваги. Надзвичайно приємно було прочитати в соціальних мережах слова відомої акторки Міли Йовович: не називайте, мовляв, мене росіянкою, я маю українське походження, у мене свобода — в крові.

Пісня цими вересневими днями і стане синонімом свободи.