У селах Мельниківці, Ометинці й Червоному разом понад півтори тисячі жителів. Ця найменша в країні сільська ОТГ розташована у вінницькій глибинці, на значній відстані від районного та обласного центрів. Якщо десь нині нарікають на проблеми, то в ній згуртувалися і крок за кроком будують свою дорогу до добробуту. Фундамент для розвитку — земля, до глибин історична, що пахне хлібом і молоком. Саме відповідальність за малу батьківщину дає змогу громаді ефективно поєднувати переваги урядової реформи з децентралізації з благодійністю соціально відповідального бізнесу. Центр обговорення ідей і прийняття рішень — сільська рада, депутати і члени виконавчого комітету якої працюють у виробничих структурах і закладах соціальної сфери. Це дає добрий результат.
Школа немов писанка
Торік у грудні Мельниківська та Ометинецька сільські ради стали однією громадою. Вони здавна живуть добросусідськими зв’язками й у вирішенні соціальних питань, і родинними. Наприклад, у голови Мельниківської сільської об’єднаної територіальної громади Олександра Леська батько був з Ометинців, сам він народився в Червоному, а школу закінчив у Мельниківцях. Це одна з причин того, що, маючи добру роботу в місті Немирів, Олександр Іванович погодився використати набутий організаційній досвід (свого часу працював заступником голови райдержадміністрації) з користю для об’єднаної громади.
«Коли ми йшли на вибори, то вивчили думку краян. Люди ставили такі першочергові завдання: навчання і виховання дітей, прокладення водогону, ремонт доріг і освітлення вулиць, використання на користь громаді місцевих природних ресурсів. На основі цього ми розробили стратегічний план розвитку громади до 2020 року», — зазначив він.
Що вдалося зробити?
Коли побачив приміщення Мельниківської загальноосвітньої школи І—ІІІ ступенів, то відразу зробив знімок. До храму знань веде доріжка з кольорової тротуарної плитки, з обох боків якої ростуть троянди. Приміщення має респектабельний капелюх з металочерепиці й дивиться у світ енергоощадними вікнами. Уся територія доглянута, освітлюється економними ліхтарями. У школі нові меблі й штори, підвісна стеля, із сучасних матеріалів зроблено підлогу і стіни. Є внутрішні туалети. У класах тепло: котельню вивели з підвального приміщення, встановили в ній сучасне обладнання і, хоч село газифіковане, отримують тепло з пелет і дров, що економічно вигідно. Навчальні кабінети укомплектовані усім необхідним, зокрема є комп’ютерний клас і чотири інтерактивні дошки (кожна з ноутбуком і проектором).
«Приміщення школи капітально відремонтував і придбав необхідне власним коштом депутат Вінницької обласної ради голова фермерського господарства «Роксана К» Павло Каленич, який із золотою медаллю закінчив нашу школу. Також він зробив котельню. У нас проводять районні семінари освітян, і всі в захопленні від школи. Наші учні беруть участь в олімпіадах і вступають до вишів», — каже досвідчений учитель математики Галина Ходянєва. А педагог музичного мистецтва Надія Запорожець похвалилася таким: «Шкільний ансамбль «Джерельце» радісно зустрічають у нашому райцентрі Немирів та в інших райцентрах області».
Тож у сільській глибинці діти навчаються в умовах, які не кожна міська школа має. Учні пільгових категорій молодших класів харчуються у шкільній їдальні коштом місцевої громади. Усе це прищеплює любов до малої батьківщини, формує естетичні смаки.
У Мельниківцях навчаються діти із села Червоне, де 3 роки тому школу закрили. Громада наймає автобус для їх підвезення. До речі, ОТГ із свого бюджету оплатила 250 тисяч гривень на придбання автобуса за цільовою державною програмою, і він вже стоїть в одному з гаражів у райцентрі, але поки що недоступний для використання, бо фінансування своєї частки держава чомусь запланувала на жовтень—листопад цього року.
«Нам автобус дуже потрібен. Дитсадок в Червоному розташований у старій будівлі, де місця мало. Тому в цьому селі під нього реконструюємо приміщення колишньої школи. З Мельниківців, де немає дитсадка, автобус уранці везтиме малят у Червоне, а звідти учнів і педагогів до школи. Так розв’язуємо важливу соціальну проблему і створюємо кілька робочих місць», — зазначив сільський голова.
Дарунок матері
Працівників обох сільрад працевлаштували у структурі новоствореної ОТГ. Це молоді кадри, які прагнуть, щоб їхня місцевість була територією розвитку. Загалом чимало молоді працює в тутешніх бюджетних закладах. Наприклад, завідуючий фельдшерським пунктом в селі Мельниківці Владислав Гундяк закінчив медичний коледж і заочно навчається у медичному університеті. Він родом із сусіднього села, тому сільська рада винаймає для нього квартиру. Владислав запевнив, що має необхідне для надання медичної допомоги.
«Мої пацієнти — переважно пенсіонери, а в них тиск стрибає, серце поколює. Іноді привозять хворого машиною до мене, а здебільшого я вирушаю до літніх людей, яким дійти в центр села важко. Використовую мотоцикл, бо якщо пішки ходити, то дня не вистачить», — каже він. Справді: у райцентрах і селах різні умови роботи медпрацівників первинної ланки, мабуть, має бути й іншим навантаження.
Зі слів сільського голови, державну медичну субвенцію громада перераховує у райцентр. Її на все не вистачає, тому з бюджету ОТГ надають додаткові кошти на потреби первинного і вторинного рівнів охорони здоров’я. Зокрема на зарплату, придбання медикаментів, харчування й енергоносії. У всіх трьох селах є заклад первинної ланки медицини.
А невдовзі у двоповерховій адміністративній будівлі сільради (на сесії депутати рішення вже ухвалили) запрацює амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Фактично вона вже є. ФГ «Роксана К» у 7 кімнатах замінило старі вікна і двері на металопластикові, зробило капітальний ремонт і придбало необхідне. У кабінеті прийому пацієнтів, маніпуляційній, денному стаціонарі тощо — нові меблі, обладнання, холодильники. Є гаряча вода, душова кабіна, внутрішній туалет. У складі амбулаторії працює стоматологічний кабінет (обладнаний сучасною установкою, рентген-апаратом), де у визначені дні приймає селян лікар з Немирова. Амбулаторію подарував громаді керівник місцевого фермерського господарства на 80-річчя своєї матері, яка 40 років працювала медсестрою.
«Для амбулаторії чекаємо сімейного лікаря, а медсестри, реєстратор і технічний працівник є. Придбаємо легковий автомобіль і наймемо водія. При цьому в Ометинцях збережемо ФАП, в Червоному — ФП. Разом це буде невелика, але ефективна ланка первинної медицини на селі», — запевнив Олександр Лесько.
Змінам селяни раді. «Добре, що тепер ми одна громада. Бачимо, як життя повертає на краще», — додала молода мати Євгенія Яровенко.
А жителька села Ометинці Тетяна Касьяненко згадує, що колись із її криниці в 11 дворів брали воду, а тепер ледве їй самій вистачає. Якщо 10 років тому місцеві дивувалися, що в когось не стало води, то нині це проблема. Цього року коштом громади у тій частині села, де криниці майже порожні, проклали 7,5 кілометра водогону. Почистили артезіанську свердловину, встановили дві водонапірні вежі. Залишилося прокласти півкілометра електромережі від свердловини до трансформатора, і водогін запрацює.
Вода зникає і в двох інших селах. Тож наступного року в Червоному збудують водогін, а в Мельниківцях реконструюють.
З’єднали села
Об’єднана територіальна громада перевиконує бюджет за власними надходженнями і має чіткі плани. Виготовлено проектно-кошторисну документацію на будівництво доріг, вуличного освітлення, водогону. Добра допомога громаді — 1,3 мільйона гривень державної субвенції на розвиток інфраструктури та 435 тисяч із державного фонду регіонального розвитку. Доріг, які з’єднують села громади, планують зробити 8,5 кілометра.
«Сподіваємося, що до кінця цього року їх передадуть у комунальну власність. На будівництво доріг треба 29 мільйонів гривень. Таких коштів у сільському бюджеті немає. Якщо держава допоможе, залучимо кошти спонсорів, сільського бюджету і спільними зусиллями зробимо», — зазначив Олександр Лесько.
Тут мають ефективний досвід. Останніми роками на прохання громади фермерське господарство «Роксана К» проклало майже 15 кілометрів доріг, зокрема 5 — з асфальтовим покриттям. Цьому дуже раді діти, яких з Червоного підвозять до школи, і всі жителі села Ометинці.
Між Мельниківцями й Ометинцями 6 кілометрів, але більша частина прямої дороги, яка вважається районного значення, чомусь була ґрунтовою. І так занедбана, що нею хіба трактор міг проїхати. На замовлення фермерського господарства будівельна організація зробила на ній глибоченьке корито, в яке всипала майже 9 тисяч тонн жорстви.
«Якщо раніше від нашого села до Немирова ми добиралися 60 кілометрів, то тепер відстань зменшилась удвічі. Це ж удвічі менше витрачаємо пального і часу», — каже виконуючий обов’язки старости села Ометинці Юрій Цюпка, який раніше працював сільським головою. Він повідомив, що за сприяння «Роксолани К» цього року в селі відкрили дитсадок, підтримують місцеву футбольну команду, яка виграла кубок району з футболу.
Усі ресурси важливі
«Якщо хочемо, щоб села не пропали, треба розвивати інфраструктуру і підтримувати їх. Добре, що в нас є меценат, однак не всі орендарі це розуміють. Крім того, законодавство недосконале. Наприклад, ТОВ «НемирівЛатінвест» податок на доходи фізичних осіб із 574 гектарів земельних паїв, які орендує в Ометинцях, сплачує до бюджету іншої громади за місцем своєї реєстрації. А це приблизно 150 тисяч гривень. Для порівняння: у цьому селі на утримання дитсадка «Пролісок» треба за рік 117 тисяч», — сказав сільський голова. Він навів кілька прикладів, коли оплата за користування місцевими ресурсами надходить в інші громади, які, до того ж, мають кращий бюджет. Це не справедливо.
Сільська рада до 8% збільшила розмір оплати за користування землями запасу і резерву. Прагне розвивати туризм. На території ОТГ 112 гектарів історико-культурних земель, де археологи досліджують черняхівську культуру. Місцеві теж переймаються збереженням артефактів і старожитностей.
«Наші сорочки, яким по сто років, вже не раз хотіли купити, але ми не продаємо, бо це наше надбання», — каже завідуюча Ометинецької бібліотеки Ольга Голота. Тут створюють краєзнавчий музей, а в Мельниківцях і Червоному вони вже працюють. До речі, в усіх селах є бібліотеки і клуби. А довкілля дуже мальовниче. Ландшафт горбистий, багато ставків, 1,7 тисячі гектарів лісу.
У кожному селі є паркова зона, яка загалом становить понад 7 гектарів. Частина парків ще панські! На мельниківському ставку, який сільська рада здала в оренду, фермерське господарство створює зону для туризму і відпочинку. А в центрі села завершують облаштування невеликого готелю та кафе на 120 місць.
«Хочемо, щоб до нас приїжджали насолодитися гарними пейзажами, відпочити. Розвиток туризму дасть робочі місця краянам, що дуже важливо», — констатувала головний бухгалтер ФГ «Роксана К» Ніна Каленич.
Ми в Google+