Про споживацтво нині майже не говорять. Це поняття сприймають за норму, основу розвитку. Комусь із наших співвітчизників потрібна слава, комусь запорукою успіху слугуватиме заступництво. Бувають і такі, в кого є гроші, слава, але відсутній талант. Парадокс, але в гонитві за популярністю справді обдаровані українці, незалежно від віку, ризикують розгубити талант, стерти його й більше не повернути. Часто буває так, що ті, хто не вмів дивувати публіку, завдяки щасливому випадку змогли вийти у світ і зловити свою зірку.
Нелегкий старт...
Майже десять років в Україні на багатьох телевізійних каналах транслюють популярні реаліті-шоу зі Сполучених Штатів Америки, Нідерландів, Великої Британії. Усе почалося з «Танців із зірками». Але тоді на моніторах люди більше стежили не за яскравими сальто і па маловідомих танцюристів, а за досягненнями вже розкручених співаків. Тепер багато хто з них займає місця в ложі для журі і диктує правила гри новачкам, що вийшли на сцену. «Танцюють всі», «Україна має талант», «Х-фактор». Цей список можна продовжувати.
Приміром, вокальне шоу «Голос країни» вже вшосте запрошувало українців випробувати сили на найскладніших кастингах. Тренери там майже не змінюються. Минулого сезону команди формували Святослав Вакарчук, Тіна Кароль, Потап і Олександр Пономарьов. «Голосом країни-5» став Антон Копитін. Він приїхав до Києва з Донецька і називав себе різноробочим: плиточником, сантехніком, а то й таксистом. Перемога у проекті допомогла Антонові здобути не славу, а квартиру в столиці. Про нього говорили лише під час кількох ефірів. Його підтримували смс-голосами. Та й по всьому.
До речі, перший сезон цього вокального проекту привертав у рази більшу увагу публіки. Пам’ятаєте, як головний герой та явний переможець голосування Іван Ганзера змусив усіх піднятися з крісел й аплодувати крізь сльози? Цей хлопець мав доволі сильний тембр, однак й інші конкурсанти йому не поступалися силами та унікальністю голосових зв’язок. Перемогти Іванові допомогла його тренер Діана Арбеніна. Хлопець виходив на сцену в темних окулярах, бо був майже сліпим. Його дитяча травма, щемлива історія подолання бар’єрів на шляху до слави й бажання співати, попри всякі негаразди та брак коштів, найбільше вплинули на результат. Іван завдяки перемозі співпрацює з відомою звукозаписувальною компанією Universal music. Так принаймні інформує Вікіпедія. Та в Україні цього хлопця з 2011 року ми чомусь не чули.
Минулої осені майже 5 тисяч українців спробували повторити такий успіх під час прослуховувань, що передували цьогорічним січневим відборам. Ті, хто вміє співати, повинні були зареєструватися, підготувати 5—6 «мінусовок» різножанрових пісень різними мовами для виступів. Перед відбором наосліп талантам, які досягли повноліття, сказали «так» чи «ні» продюсери проекту. Обличчя щасливчиків українці побачать уже незабаром на одному з телевізійних каналів. Останні прослуховування проходили у Києві 21 та 22 листопада у 12 павільйоні Національного комплексу «Експоцентр України».
Минулої весни на сцені разом з Антоном Копитіним стояла і Лалі Ергемлідзе. До цього дівчина виокремлювалася талантом у жіночому колективі Freedom Jazz. Її голос часто звучав у виступах «95 кварталу». Її мрія і досягнення — авторський проект Laliko. До речі, зіркою у групі Потапа Лалі не стала. На моє запитання про перспективи участі в талант-шоу вона відповіла так: «Впізнаваність була виключно в період ефірів «Голосу» і моєї присутності в кадрі (доки ти на телеекрані) і то суто на побутовому рівні: в соціальних мережах, на вулицях, у магазинах. Але зацікавленості в мені як Laliko — єдиному артисті в Україні, що працює в жанрі electro swing, не було. І в цьому повністю заслуга телеканалу, сценаристів і продюсерів шоу. Їхнє завдання — створювати рейтинг за допомогою історій на кшталт «Дом-2», а не відкривати глядачеві й країні нових артистів, нові імена і музичні жанри».
...революційних можливостей
7 листопада стартував шостий сезон проекту «Х-фактор». 12 імен найкращих співаків проекту оголошено. Їм на початку 2016-го потрібно розвиватися і підкорювати публіку в прямих ефірах. Найменшу кількість голосів глядачі віддали Христині Мартіашвілі й Бесо Немсадзе. Однак у наші реаліті-шоу іноземцям, можливо, легше потрапити, ніж українцям. Талант плюс колорит зовнішності, а ще й любов до України дають їм додаткові бали. Так, минулого сезону сили в «Х-факторі» спробувала Марія Кацева з Єкатеринбурга.
Вона з упевненістю заявила у коментарі «УК», що знаменитими після участі у проекті стають на нетривалий термін, доки не прийдуть нові герої нового сезону.
«Це тільки спалах. А підтримувати популярність по завершенні проекту можна лише старанною працею і постійним випуском нових аудіо-, фото- та відеоматеріалів, — зазначила вона. — Мені проект дав багато прекрасних знайомств, спілкування з чудовими людьми і безцінний досвід роботи з камерами і на великій сцені. Глобальних пропозицій не надходило. Одне гарне починання зірвалося у зв’язку з політичною ситуацією».
Марія Кацева переконана, що самої вокальної техніки замало. У таких проектах, але вже в інших країнах, вона брати участь поки що не збирається — хоче спробувати робити щось самостійно «без милиць у вигляді талант-шоу». Наступний і вищий етап кар’єри — участь у проектах у США або в Європі.
А Україні неординарна співачка зі Свердловської області віддала перевагу, тому що тут «вільні й сміливі люди». «Вони відкриті для творчості, яка не в рамках. Тому можливості отримують вельми нетривіальні «революційні». У Росії музичну сферу дуже контролюють. Крок ліворуч, крок праворуч прирівнюють до розстрілу. Мене це засмучує і відвертає у бік Заходу. Російські люди звикли до якихось чітких стандартів у всьому, новизну сприймають і розуміють лише одиниці», — додала вона.
І це лише кілька прикладів. Таких «діамантів без огранювання» — цілий океан. Але розвивають свою оригінальність вони не на сценах вокальних шоу. Чому? Це запитання краще адресувати організаторам популярних у нашій країні реаліті-, талант- чи вокальних проектів.
Працюючи над матеріалом, я надіслала з десяток листів із запитаннями щодо доцільності та важливості таких ініціатив для найвіддаленішої від сцени талановитої молоді. На диво, саме ті, хто оцінює і виводить на сцену, як нам показують із телеекранів, найпростіших, але найбільш унікальних українців у шоу «Україна має талант», не схотіли назвати бодай одну людину, що здобула славу після шоу, відповісти на жодне із простих запитань на кшталт: «Чи допомагає проект учасникам поглибити талант?» Це ще раз доводить кволість вибору, невдалу постановку, поверховість ідеї сценарію.
Виходить, рейтинг, створений щемливою буремною історією життя одного українця, затьмарює очевидний для далекого від технічних моментів глядача талант. Комерція нещадно топить те, що могло б стати для України культурним рушієм та надбанням. Кому ж потрібні всі ці забавки, які штучно роблять на телеекранах невдах із гідних слави українців, а з доволі посередніх «дивувачів» публіки витягують щасливчиків-призерів, про яких більшість забуває наступного ж дня? Кому завгодно, тільки не народу.
Ми в Google+