У неї навіть не було випускного. Та вона не жалкує. «Головне, що я в Україні!» — каже цьогорічна випускниця Дар’я Алексєєва з обстрілюваного Зайцевого, що на Донеччині. Торік 17-річна дівчина-сирота (батьків втратила раніше) сам на сам стикнулася з війною: у юному віці свідомо обрала майбуття в Україні, через що решта рідних відмовилася від неї.

Залишившись сама-самісінька, Даша вперто щоразу з ризиком для життя долала лінію розмежування — приїжджала на підконтрольну Україні територію, щоб здобути український атестат і скласти ЗНО. Разом із подругою Анею винаймала квартиру в Опитному, де дистанційно закінчувала школу. Саме тоді, у травні, «УК» писав, як випускниці добиралися на ЗНО через блокпости. «Дуже хочемо вступити до українського вишу», — хвилювалися навесні дівчата, складаючи тест за тестом.

Щастя у кожного своє 

Юні українки вражали мужністю й патріотизмом, а головне — непереборним оптимізмом, тож так хотілося, щоб важлива мрія дівчат здійснилася. «Склавши тести з української, математики, біології та історії, подала документи у кілька вишів і вступила за першим пріоритетом до Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди на вчителя молодших класів, — вже тепер у голосі Даші чую радісні нотки. — А ось випускного в нас не було — через напружену обстановку в Опитному його не ризикнули проводити. Моя подруга  вступила у Краматорську до медичного вишу на гінеколога-акушера».

Наприкінці серпня дівчина переїхала до Харкова й разом із трьома однокурсницями оселилась у гуртожитку, тож у незнайомому місті знайшла вже нових друзів. «Дуже щаслива, йдучи вулицями великого міста, не можу насолодитися, — радіє дівчина, серце якої ще кілька місяців тому завмирало від пострілів. — Здобувати освіту в Україні для мене важливо, оскільки саме тут моє майбутнє». Студентка досі не отримала своєї першої стипендії, адже поки що  у виші не видали студентські квитки. Однак мрія дівчини збулася: вона навчається на бюджеті, має житло й друзів. «Дуже вдячна харківським волонтерам — вони мені допомагають, познайомилася з ними ще на Донеччині», — каже Даша.

Можливостей стане більше

Якщо дівчата мали змогу вчасно перетнути лінію розмежування й скласти ЗНО, частина випускників по той бік через різні життєві обставини не встигла цього зробити. Утім, з’ясовується, хотіли. Адже молодь на непідконтрольному Донбасі й в окупованому Криму поступово усвідомлює, яку «освіту» нав’язують їм російські агресори: від перекрученої історії до сумнівних тем під соусом гіркої пропаганди. Понад те, школярі та їхні батьки нарешті починають розуміти, що з атестатом невизнаних територій мають такі самі невизначені перспективи. Обіцяючи золоті гори й навстіж відчинені двері російських університетів принаймні для кримчан, нещодавно тишком-нишком Росія чомусь скасувала квоти для молоді з півострова. За словами громадських активістів, на окупованих територіях агресор не дрімає, залякуючи школярів, нібито в Україні не можна вступити на бюджет, начебто немає місць у гуртожитках тощо.

Натомість Україна робить усе можливе, щоб надати молоді з Донбасу й Криму якісні знання, не приправлені брехнею й зомбуванням. Щоб отримати український атестат, школярі з окупованих територій мають змогу пройти дистанційне навчання в одній з українських шкіл: для кримчан — у Міжнародній українській школі, для донбасівців — у школах, перелік яких можна знайти на сайті Міністерства освіти і науки.

Цьогоріч для випускників, які через різні обставини не змогли вчасно це зробити, МОН разом із вишами надали таку змогу: відомство змінювало  нормативну базу, а університети створювали спеціальні освітні центри. Під час вступної кампанії працювало 12 осередків «Крим-Україна» й 28 «Донбас-Україна». Саме тут учні з окупованих територій усього за кілька днів могли скласти ДПА й отримати документ державного зразка про середню освіту. А далі за спрощеною процедурою вступити до вишів, розташованих на підконтрольній Україні території Донеччини й Луганщини, а також в евакуйовані виші. Тож через освітні центри до університетів України вступило 855 («Донбас-Україна») та 153 абітурієнтів («Крим-Україна»). Загалом кількість вступників значно більша, оскільки левова частка випускників із цих територій вступала за результатами ЗНО.

«Нам вдалося переломити ситуацію, коли кількість вступників із Криму й Донбасу зменшувалася, натомість цього року вона почала зростати, — зазначає директор департаменту вищої освіти МОН Олег Шаров. — Щоб і надалі підтримати молодь із Криму й Донбасу під час вступу-2017, потрібно ухвалити нормативні акти і розпочинати інформаційну кампанію не у травні, а вже тепер».

Відеоуроки для сільських учнів

Значний внесок у розв’язання цієї проблеми — за активістами з ГО «Фонд «Відкрита політика». Вони не лише ініціювали зрушення, а й постійно працюють, щоб якомога доступніше розказати школярам Криму й Донбасу про можливість здобути українську освіту.

«Це не просто шлях соціалізації цієї молоді, а шлях до миру, адже якщо ми переконаємо дітей, то й дорослі повірять, — упевнена генеральний директор ГО «Фонд «Відкрита політика» Ірина Жданова. — Щоб достукатися до дітей, ми йшли у соцмережі. Школярі боялися долучатися, але у приватних повідомленнях все-таки зверталися, і ми їм допомагали. Головне й надалі доносити інформацію, що Україна чекає на них».

Щоб кожен випускник міг швидко з’ясувати, активісти розробили покрокову інструкцію з порадами, як дистанційно здобути загальну середню освіту: тепер навіть не потрібно приїжджати на територію України, достатньо надіслати тільки копії документів. Разом з Міжнародною українською школою створили тренінгові завдання з ДПА. Також записали онлайн-уроки з української мови і літератури — їх вже переглянули майже 13 тисяч людей. Щоб доповнити контент, активісти створюють відеоуроки з історії України.

Ковтком свіжого повітря стануть радіоуроки. «Ми провели перемовини з представниками радіостанції «Голос Донбасу», плануємо записали короткі аудіоуроки, щоб транслювати їх на непідконтрольній території. Скажімо, якщо телебачення агресор глушить, то радіосигнал досягає досить далеко, — каже пані Ірина. — Адже тим школярам бракує знань з української мови, історії України, батьки стурбовані, оскільки по той бік дітям нав’язують історію республік, яких немає. Важливо донести інформацію до школярів про утворення освітніх центрів, тому ми зробили два анімаційні ролики. Авторами одного з них стали діти з Донбасу, які вже навчаються в Україні.  Приємно, що завдяки співпраці з Нацрадою з питань телебачення і радіомовлення швидко проходить процедура статусу соціальної реклами й транслювання на телеканалах».

Водночас допомагає й «гаряча лінія» — вона працювала не лише під час вступу, а й тепер: із запитаннями можна звертатися безкоштовно за номером 0-800-504-425, а також на мобільні номери, де встановлено Viber, що особливо зручно для кримчан (номери є на сайтах МОН, УЦОЯО, «Відкритої політики»). Активісти саме шукають волонтерів, які б забезпечували роботу «гарячої лінії» під час вступу-2017 (їх уже тепер треба готувати).

Окрім цього, в жовтні запрацювала нова інтернет-платформа «Доступна освіта» — тут розмістили весь комплекс інформації для школярів. Це платформа з лінками на різні корисні джерела, покрокові інструкції. Проте потрібен час, щоб наповнити якісним контентом. Ідеться не лише про старшокласників — дистанційної якісної освіти потребують й учні молодших класів. За словами пані Ірини, це важливо зробити не лише для школярів із непідконтрольних та окупованих територій, а й для учнів сільських шкіл. Адже тамтешньому вчителеві, який часто викладає кілька предметів, не маючи реактивів, лабораторного обладнання, доводиться лише теоретично розповідати учням про досліди з хімії, фізики тощо. Тож активісти шукають небайдужих учителів, щоб записати відеоуроки, які стануть справжньою знахідкою для сільських шкіл. Пані Ірина каже, що навіть співпрацюють із режисером, щоб зробити відеоуроки не монотонними, а цікавими. Звісно, на всі хороші ідеї потрібні кошти.

«Хоч чимало зроблено, насправді є ще багато питань, які потрібно  вирішити, — резюмує Ірина Жданова. — Треба посилити підготовку до ЗНО, не вистачає гуртожитків, ніде жити тим, хто на час вступної кампанії потребує житла. Тож потрібно профінансувати хостели, адже не завжди батьки можуть жити з дітьми упродовж двох місяців. Слід забезпечити харчування, проживання, педагогічний супровід, інтенсивну підготовку до вступних іспитів».

Посильно допомагають міжнародні організації, втім, відзначають: хоч частково це повинна робити й держава. Як варіант — за рахунок економії значної освітньої субвенції, яка вже не надходить в окуповані регіони. Тоді вдалося б розширити можливості для української молоді, яка через війну потерпає від неякісної освіти, але бачить своє майбуття в мирній Україні. А водночас дати змогу й сільським школярам здобути якісні знання вже сьогодні.