Ця картинка, мов з учорашнього дня. Початок третьої травневої декади 2003 року. Місто Слов’янськ на Донбасі. Група учасників Міжнародного літературно-мистецького Шевченкового свята «В сім’ї вольній, новій», серед яких і автор цієї нотатки, приїхали до учнів однієї з тамтешніх шкіл на творчу зустріч. Як і годиться, на подвір’ї — святкова лінійка, хліб-сіль гостям, виступи школярів. Ось тільки сонце пряжило настільки немилосердно, що навіть у дорослих паморочилося в голові. Годі й казати про дітей, які чекали письменників майже годину (із Донецька неблизька дорога)! Тому й сталося те, що сталося.

Одна з дівчаток, яка кволо декламувала вірша, раптом замовкла, почала точитися набік і… за якусь мить дитина знепритомніла, її довелося швиденько відводити попід руки до лавочки в затінку, напувати холодною водою. Звісно, загальне враження від свята якщо і не зіпсувалося, то ложки дьогтю однозначно додало.

Дівчинка зі Слов’янська пригадалася днями, коли в одній із сільських шкіл Сумського району під час урочистої лінійки з нагоди останнього дзвоника відразу десятьом(!) учням стало зле. Справжнісінький шок! Насамперед для батьків, учителів, гостей. Бо факт украй тривожний і свідчить про одне: нинішні школярі мають слабке здоров’я. І це вже не дзвінок усім дорослим, а набат, який має загострити увагу на фізичному загартуванні підростаючого покоління. Адже через 10—15 років нинішня юнь визначатиме Україну як європейську державу. Але яку? Бо що (і чи) зможуть зробити значиме і масштабне ті, хто має слабке здоров’я? Чи здатні вони будуть представляти сильну, загартовану і щасливу націю? Якими будуть їхні нащадки, а відтак наступні покоління українців? На жаль, у нас доки грім не гряне — ледачий не встане. Що саме потрібно робити — тема об’ємна, багатопланова і зовсім не дискусійна. Бо все, спрямоване на зміцнення сили і гарту, заслуговує на підтримку, поширення, популяризацію. Наприклад, у Сумському районі вирішили негайно запровадити в сільських населених пунктах посади спортивних інструкторів. Вони покликані пропагувати здоровий спосіб життя, проводити різні змагання, спортивні вікторини не тільки серед дітей, а й дорослого населення. Водночас у районі взялися за інвентаризацію всіх спортивних об’єктів. Після відповідного опрацювання мають намір відновити або ж активізувати їхню роботу. А в загальноосвітніх школах, як і раніше, головну роль відведено вчителям фізкультури.  Проте не варто сподіватися виключно на них. Бо здоров’я залежить насамперед від бажання кожного з нас — юного чи дорослого — бути здоровим (звісно, окрім тих, хто через певні обставини приречений на недуги). Тож, перефразовуючи відомий вислів класика, скажу: хочеш бути здоровим — будь ним!

Натомість головне — не нашкодити собі. Вже набили оскомину застереження про шкідливість куріння, алкоголю, інших згубних звичок. 

На щастя, це стосується не всіх. Недавно разом з уславленим земляком дворазовим олімпійським чемпіоном з греблі на байдарках Олександром Шапаренком побували у навчальних закладах обласного центру і навколишніх сільських районів Сумщини, де презентували книгу про веслувальника «На гребені хвиль». Авторитетний гість розповідав школярам і студентам про свій шлях підкорення вершин світової спортивної слави, ділився досвідом міцного здоров’я.

Приємно було бачити виструнчених юнаків і дівчат, які з гордістю говорили про захоплення фізкультурою, різними видами спорту. Переконаний: у них — здорове і світле майбутнє. Отже, не все втрачено і не все так погано у нашому фізкультурному королівстві.

Так, не все. Але, як мовиться, береженого Бог береже.