Найбільше в світі жінки всіх рас, віросповідань і національностей не люблять, коли їх обманюють. З будь-якого приводу. Особливо коли брешуть, що кохають. Як влучно зауважила одна американська журналістка, яка кілька років жила у Франції, ворожачи на ромашці, справжня француженка примовляє: «Кохає трішки, дуже, пристрасно, шалено, до смерті, не кохає зовсім». І оте «зовсім» — то вже вирок, який оскарженню не підлягає.

Жінки не люблять також занадто передбачуваних, зарозумілих, невихованих, скнар і сперечальників, які вважають, що завжди й у всьому праві. А ще пані, яка себе поважає, не буде в захваті, якщо її вітатимуть раз на рік, дотримуючись традиції ідеологічного збочення, на яке Міжнародний день боротьби за права жінок перетворився на одній шостій частині світу.

У більшості європейських країн, звісно, знають про Клару Цеткін та визвольні рухи минулих років, навіть 8 Березня там також називають жіночим днем, однак бучно не святкують. Цього дня ніхто не відпочиває, усі працюють за розкладом. Набагато більше поваги в європейців до Дня матері, який відзначають у травні.

Цікаво, що жіночий день існував ще в Стародавньому Римі. Особливо шанували його матрони — вільно народжені жінки, які перебували у шлюбі. Цього дня вони отримували подарунки від своїх чоловіків. Дарунки одержували й рабині від своїх господарів, а господиня дозволяла невільницям перепочити. А дякували за це богині Весті — берегині домашнього вогнища.

До речі, сучасні італійки цього дня не чекають нічого особливого від чоловіків, а спокійно залишають їх удома, аби насолодитися виключно дівочим товариством. Суто жіночим колективом вони йдуть до ресторану, на дискотеку або й на чоловічий стриптиз — вхід до розважальних закладів для них 8 березня безкоштовний.

Сучасні жінки не хочуть стверджуватися за чийсь рахунок. Вони усвідомлюють, що інші бачитимуть рівноцінну й рівноправну особистість, поважатимуть нашу людську гідність і наші права, лише коли ми самі сприйматимемо себе особистостями, поважатимемо й цінуватимемо.

А щодо особливостей 8 березня, то, якби їх досі не було, напевне, треба було б вигадати. Щоб з’ясувати, чого насправді не любить і не хоче жінка.

Ганна РОМАШКО
для «Урядового кур’єра»