Два дослідження щодо цифрової доступності — «Інклюзивність та права людини на передньому краї. Доступність сервісів та інструментів електрон-ного урядування для громадян в Україні» та «Міжнародні практики щодо доступності мобільних застосунків державних органів влади» представили Мінцифри та Програма розвитку ООН в Україні.  

У першому протестували 82 вебсайти державних органів влади й сім сервісних платформ — банкомати і термінали в державних органах. Дослідження засвідчило, що всі ці ресурси не доступні на 100%.

«Необхідно використовувати універсальні рішення: вебпортали та мобільні застосунки мають бути доступними для різних груп користувачів у своїй базовій версії. Також важливо проводити тестування на фактичну доступність всіх нових вебпорталів і мобільних застосунків. До процесу тестування важливо залучати людей з інвалідністю, які користуються допоміжним (асистивним) програмним забезпеченням», — переконує експерт і співавтор першого дослідження та автор другого Дмитро Попов.

У другому дослідженні йдеться про регулювання питань доступності в інших країнах і чи можливо застосувати цей досвід в Україні. Проаналізовано досвід 14 країн-лідерів із цифрової доступності. 

Тому в Україні доцільно ухвалити гармонізований стандарт EN 301 549. Усі сайти та мобільні застосунки, які розробляють державні органи, мають йому відповідати, повідомляє пресслужба Мінцифри. 

«Ініціатива Дії дає змогу людям в Україні отримувати доступ до державних послуг онлайн. Це швидше, зручніше й безпечніше в епоху COVID. Та слід переконатися, що всі цифрові ресурси в Україні цифрово доступні, та створити гарантії того, що державні кошти не може бути використано для фінансування недоступних онлайн-ресурсів», — вважає старший радник із питань демократії та прав людини у ПРООН Ніколай Сондербай. 

 А заступник міністра цифрової трансформації Олександр Шелест доводить, що безбар’єрність — важлива частина кожного проєкту відомства. В умовах пандемії доступний швидкісний інтернет, веб- чи мобільні ресурси стають не лише життєво необхідними, а й безпечним середовищем для участі в громадському житті. Підсумки досліджень стануть певним вектором, за яким можна буде впевнено рухатися до нашої мети, об’єднавши ресурси держави та суспільства».