Уже традиційно на третій день Великодня в урочищі Гурби на Рівненщині вшанували учасників найбільшої в історії УПА битви.

Саме тут 74 роки тому (з 21 по 25 квітня 1944-го) зійшлися в протистоянні регулярні війська НКВС та українські повстанці – жителі навколишніх сіл. Петро Рябчук, якому йде 93-ій рік, поспішає на святе для нього місце.

Тут пройшла моя юність, тут 18-річним юнаком я пішов до українських повстанців: з нами були хлопці з сусідніх Кременецького та Шумського районів Тернопільщини – адже Гурби знаходяться на межі двох областей, – витирає надокучливу сльозу ветеран.

Сили були нерівні: бій закінчився перемогою радянських військ, частина повстанців вийшли з оточення… Тож навколишні села – Гурби та Антонівці – спалили, а їхніх жителів вивезли. І хоча вголос говорити про цю битву та досліджувати її можливість у дослідників з’явилася лише в незалежній Україні, пам’ять тут жила завжди. Її свято берегли місцеві жителі двох областей, які жили з Україною в серці: незважаючи на суворі заборони, вони поминали полеглих за її незалежність земляків.

Тепер ми всі робимо це публічно: Божественну літургію з нагоди храмового свята та вшанування пам’яті Героїв у Свято-Воскресенському чоловічому монастирі відслужив архієпископ Рівненський та Острозький Іларіон, виступили представники влади та місцевої громади. Тут не припиняють роботу (включно з розкопками)дослідники: місцевий історик директор Здолбунівського районного краєзнавчого музею Олег Тищенко каже, що хоче докопатися до істини якомога глибше.

Квіти та гірлянди до пантеону Слави героїв битви під Гурбами, «Гурбифест», книжкова толока та частування щойно приготовленим кулішем, – так проходить цей світлий великодній день.