Перипетії викупу Кобзаря із кріпацтва начебто відомі кожному. На молодого хлопця, який напрочуд вміло змальовував скульптури в Літньому саду Петербурга, звернув увагу художник Іван Сошенко. Саме він познайомив Шевченка з видатними майстрами пензля Олексієм Венеціановим і Карлом Брюлловим. Останній намалював портрет знаменитого російського поета Василя Жуковського, який розіграли у лотерею, за виручені кошти викупивши талановитого кріпака з неволі.
Претендентами на отримання картини були члени царської родини, через що російські шовіністи досі звинувачують Тараса в чорній невдячності до вінценосних осіб, висміяних у крамольній поемі «Сон». Саме за неї Шевченка віддали в солдати без права писати і малювати.
Насправді на час доленосної зустрічі Тараса з Іваном Сошенком того ще важко було назвати художником. Студент другого курсу Академії мистецтв, за його власними спогадами, «важко працював заради шматка хліба, не маючи ні зв’язків, ні протекції, ні грошей». Отож Сошенко звернувся по пораду до Євгена Гребінки, мистецькі вечори якого славилися демократизмом.
Завдяки поету, вхожому до сановних кабінетів, відбулося знайомство Шевченка з конференц-секретарем Академії мистецтв Василем Григоровичем. Він, перейнявшись долею земляка, познайомив Тараса з Венеціановим і Брюлловим. Художники сподівалися, що їм вдасться вмовити поміщика Енгельгарда, власністю якого був Шевченко, відпустити на волю талановитого хлопця за символічну плату.
Однак далекий від філантропії кріпосник оцінив художника-самоука у 2500 рублів, хоч зазвичай за обдарованих кріпаків просили 1000 рублів. Ціна була зумовлена не лише жадібністю поміщика. Після чотирьох років навчання у «живописних справ цехового майстра» Василя Ширяєва талановитий юнак приносив і орендареві, й законному власникові значний прибуток.
Ширяєвська артіль брала участь у розписуванні інтер’єрів Великого театру в Петербурзі та двох головних адміністративних установ столиці — Сенату і Синоду. У Великому театрі Ширяєв та його головний рисувальник Шевченко розписали зал для публіки, парадні сходи, аванзали імператорської та міністерських лож, виконавши робіт на 21 тисячу рублів.
Звільняючи кріпака, Енгельгард мав достроково розірвати контракт із Ширяєвим про оренду Шевченка, сплативши належну за законом неустойку. Жадібність «живописних справ майстра» зіграла з ним злий жарт, бо, прагнучи орендувати «живу душу» якнайдешевше, Ширяєв применшував здібності самоука-рисувальника. Однак після викупу Шевченка його орендар змушений був розірвати контракти на розпис інтер’єрів кількох будівель та привселюдно нарікав, що його пограбували, бо він через доброту Енгельгарда зазнав багатотисячних збитків.
Поміщик підписав відпускну Шевченкові лише після отримання всієї заявленої вартості живої душі 2500 рублів. Сталося це 22 квітня (4 травня) 1838 року. А лотерея, як встановив дослідник біографії Кобзаря Петро Жур, відбулась на день пізніше — 23 квітня. Документально доведено, що цариця погодилася внести 400 рублів, її діти — велика княгиня Марія Миколаївна та спадкоємець Олександр — по 300 рублів. Загалом це лише 1000.
Не дивно, що нібито розіграний серед вінценосної родини портрет Жуковського згодом потрапив у перелік спадщини Брюллова, яка після смерті художника перейшла до його брата. Це найпереконливіший доказ, що легендарна лотерея закінчилася нічим. Уже сплачені кошти на викуп, які мала компенсувати проведена лотерея, довелося пожертвувати самим ініціаторам доброї справи та їхнім найближчим друзям.
Ніхто не афішував це ганебне фіаско із псевдоблагодійністю вінценосної родини, яка фактично провалила проведення лотереї. Однак, красномовний факт, що, покидаючи у 1849 році Росію, Карл Брюллов, після перетину кордону, демонстративно викинув старий одяг. Мовляв, не хочу, щоб російська пилинка нагадувала мені про землю, яка виявилася злою мачухою.
Ощасливленому довгоочікуваною свободою 24-річному Тарасові Шевченку благодійники не сказали, кому він завдячує звільненням, щоб не ставити його в незручне становище. Однак правда з часом стала йому відомою, що лише додало ненависті до імперської держави, в якій нащадків вільних козаків перетворили на рабів.
Ми в Google+