СУДОЧИНСТВО. Де ставити кому у відомому вислові, тепер залежатиме й від суддів з народу. Однією з найвідоміших широкому загалу новацій Кримінального процесуального кодексу стало запровадження в практику судочинства суду присяжних. Переконаний, після звістки про це в уяві багатьох із нас зринули кадри з американських фільмів, у яких до незворушних і обов’язково різнорасових присяжних гаряче апелюють сторони звинувачення і захисту. Втім, читачі зі стажем обов’язково пригадають і давню, ще радянську систему народних засідателів, які й справді засідали по обидва боки від судді і часом навіть ставили різні запитання учасникам процесу. Щоправда, цим їхні функції й обмежувалися, бо на практиці остаточний вердикт все одно залишався за суддею. 

На цьому певні паралелі з кіно чи зі старими реаліями формально і змістовно вичерпуються. Наші присяжні братимуть участь лише в розгляді тих кримінальних справ, покарання за якими «тягне» на довічне ув’язнення, та й то: коли цього забажає обвинувачений. Зате вирок судді і присяжні виноситимуть колегіально. Для участі в засіданні суд викликатиме сімох присяжних, з яких спеціальна автоматична система відбере трьох. Ще двох призначать резервними, і вони також будуть зобов’язані відвідувати всі засідання. До речі, роботу присяжних оплачуватимуть, враховуючи їхню середню зарплату чи пенсію в перерахунку на проведені в суді дні.

Потрапити в присяжні буде непросто. Списки потенційних народних суддів формуватимуть місцеві ради з тих громадян, які постійно проживають на території юрисдикції відповідного суду, виявили згоду і відповідають певним критеріям: українське громадянство, не молодші за 30 років і не старші за 65, знання державної мови, не мають хронічних психічних чи інших захворювань, що можуть заважати виконувати покладені на них обов’язки, не зняту чи непогашену судимість тощо.

Автори нового КПК переконані, що участь присяжних у розгляді складних кримінальних справ демократизує нинішнє судочинство. Юристи-практики поки що сумніваються: одні називають його надто неповоротким і консервативним, інші вважають інститут присяжних не  притаманним країнам так званого романо-германського права взагалі і слов’янського його різновиду зокрема. У правозахисників свої застереження: мовляв, у присяжні підуть люди упереджені, прямо чи опосередковано пов’язані з владою. Тож поживемо — побачимо.