Відповідно до недавнього дослідження, одного серйозного удару в голову вистачить для появи мозкових змін, характерних для хвороби Альцгеймера або Паркінсона.

Вчені з Європи і Великобританії об'єдналися, щоб визначити потенційний вплив черепно-мозкової травми на тканини мозку добровольців.

Використовуючи позитронно-емісійну томографію (ПЕТ), фахівці візуалізували мозок більше 20 добровольців, які отримали свого часу (до 37 років назад) помірну або важку травму голови в результаті нападу або дорожньої пригоди. Деякі з них стали інвалідами, інші ж повністю оговталися від пошкоджень.

«Вчені все більше усвідомлюють, що удари голови мають довготривалі наслідки і можуть продовжувати завдавати шкоди через десятиліття після початкової травми», – пояснює невролог Нікос Горгораптіс з Імперського коледжу Лондона.

За допомогою ПЕТ і введення хімічної речовини, яка прилипає виключно до «заплутаної» патологічної версії тау-білка в мозку, дослідники виявили значне збільшення таких тау-скупчень в правій потиличній частині мозку у випробовуваних, що мали черепно-мозкову травму в анамнезі – незалежно від того , були вони інвалідами або одужали.

Поряд з агрегатами бета-амілоїду, клубки тау імовірно відіграють ключову роль у розвитку захворювань, подібних деменції. «Ми вперше виявили заплутані структури тау-білка у пацієнтів, які перенесли єдину травму голови», – говорить Горгораптіс.

У той же час не було ніяких ознак того, що ці тау-скупчення самі по собі помітно вплинули на пам'ять або поведінку потерпілих. Тому про прямий зв'язок між черепно-мозковими травмами та нейродегенерацією говорити поки не доводиться.

Нині своїм головним досягненням дослідники вважають знайдений спосіб обчислення патологічних білкових клубків (ПЕТ-сканування плюс речовина для зв'язування з тау). Така діагностика дає чітке уявлення про те, скільки тау присутній в мозку і де саме він знаходиться.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»