У Програмі діяльності Кабінету Міністрів  закладено досить амбітні плани на найближчі п’ять років. Допомогою в її реалізації може слугувати дисертаційне дослідження «Структура та динаміка розвитку наноекономіки в глобальному середовищі»,  текст якого у вигляді монографії з’явився нещодавно в одному зі столичних видавництв. Його автор Тетяна Остапенко, кандидат економічних наук, доцент кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності Національного авіаційного університету, в передмові наголошує: «У сучасному світі високих технологій набуває особливої актуальності виконання інноваційних програм у межах національних інноваційних систем. Україна і світ мусять прагнути позиціонувати і зараховувати себе до активних розробників і впроваджувачів високих технологій. Це нанотехнології, винайдені у 1920-х, але нині світ наближається до їх формування, розроблення  та впровадження у хімії, фізиці, біології та електроніці».

Науковець ґрунтовно дослідила систему наноекономіки, її структуру та особливості динаміки відповідних процесів на прикладі Сінгапуру, Фінляндії та США, тобто світових осередків їхнього розвитку. Досвід цих країн в умовах глобального середовища можна використати для формування економічної стратегії в Україні. Система наноекономіки містить три складові: бебі-економіку, економіку людини та економіку нанотехнологій. Економічну концепцію макророзвитку слід вибудувати комплексно: від формування системи бебі-економіки, яка передбачає виховання майбутньої особистості в сім’ї, дошкільній установі, середній школі, вищому навчальному закладі, через створення економіки людини, що визначається формуванням людини економічної, яка може приймати оптимальні підприємницькі рішення, до утворення економіки нанотехнологій — квінтесенції творчих надбань окремої людини.

Щоб створити систему наноекономіки, слід починати з виховання в дитячому садочку, коли формуються навички використовувати набуті знання на практиці й бути самостійною особистістю з уміннями відповідати за власні вчинки. Потім розвивається в межах економіки людини, коли набуті в навчально-виховних закладах навички, компетенції та вміння застосовують на посадах індивіди від виконавця до менеджера різних рівнів. Творча особистість здатна розробляти і  впроваджувати нанотехнологічні рішення.

Ці підходи мають бути системними, коли від дитини до технологічного новатора варто сформувати навички і компетенції та кроки держави щодо формування системи наноекономіки. Особливу увагу в такій системі слід сконцентрувати на питаннях розвитку домогосподарств, умов зовнішньоекономічної співпраці окремих підприємств як провідника наноекономіки у глобальному середовищі й на питаннях технологічної й економічної децентралізації як вияву системи наноекономіки.

Наноекономіка має сприяти економічному поступу країни й утворювати базис для макроекономічних зрушень. Нанорозвинені країни спричиняють позитивні глобальні зрушення та сприяють взаємопереплетенню економік з акцентуванням на економічному й технологічному розвитку особистості.

В Україні слід створити стратегію розвитку наноекономіки для переходу до вищих технологічних укладів і зменшення розриву між економікою країни та економіками провідних держав.

Відділ аналітичних матеріалів
«
Урядового кур’єра»