Актуальність рядків «Чи вже не пора перестати так гризтись…» — поза всяким сумнівом. Складається враження, що їх написано нинішнього непростого для України часу. Та насправді це ранній вірш Володимира Сосюри, надрукований у першому номері часопису «Вільні думки», який завдяки зусиллям членів гуртка учнівської молоді побачив світ у Бахмуті на Донеччині у січні 1918 року. Про існування такого видання дослідники творчості класика української літератури вперше дізналися саме із його спогадів, датованих груднем 1928 року: «В Бахмуті почав виходити журнал учневої молоді «Вільні думки», де й надрукували мого першого вірша «Чи вже не пора». Перший надрукований вірш… Та ще й у журналі. Я носив цього журнала, як зірку, і показував знайомим. Я не сміюся з тих хвилин радости, і з вірша — мого першого наївного вірша, — моєї дитинки, що потонула в громі громадянської війни». 

Літературознавці встановили, що згаданий поетичний твір насправді уперше був опублікований у лисичанській газеті ще у жовтні 1917 року, а ось першість журнального варіанта справді належить Бахмуту. Довго цей часопис вважали назавжди втраченим, аж доки раритетний примірник «Вільні думки» відшукав у фондах столичної Національної історичної бібліотеки України головний зберігач Бахмутського краєзнавчого музею, голова міської організації Національної спілки краєзнавців Ігор Корнацький.  Отоді й з’явилася ідея перевидати унікальне видання, завдяки якому маємо змогу значно більше дізнатися про життя учнівської молоді Донбасу, ознайомитися з літературними творами молодих авторів, серед яких є і два вірші Володимира Сосюри — «Чи вже не пора» та «Вечір».

У грудні минулого року в краєзнавчому музеї відбулася презентація перевиданого журналу, який уперше тут побачив світ 98 років тому. Причому читачі переконалися: оті ранні поетичні рядки Володимира Сосюри нітрохи не втратили своєї важливості та актуальності й досі.