У співочих птахів молоді особини вчаться пісень у інших – у дорослих і досвідчених, і один в одного. Спочатку молоді птахи роблять багато помилок, але, слухаючи старших і товаришів-конкурентів, вони розуміють, як треба правильно співати і вивчають пісню «на зубок». Очевидно, чим більше птахів, тим краще помітна фальш, що дозволено в пісні співати, а що ні. Але якщо популяція маленька? І немає старших наставників, у кого можна перейняти спів, і  бракує сусідів-конкурентів?

Саме це сталося з бородавчастим, або лускатим медососом – австралійським птахом із загону горобиних. Раніше бородавчасті медососи були широко поширені, тепер вони на межі зникнення. У них досить складні пісні, призначені для залицяння і для позначення своєї території.

Дослідники з Австралійського національного університету записали пісні більше сотні самців і порівняли їх із більш старими записами, коли медососів ще було досить багато. У статті в Proceedings of the Royal Society B йдеться, що у 27% самців пісні помітно відрізняються від звичайних мелодій, які їм слід співати. А 12% самців стали запозичувати чужі пісні у інших видів птахів. Швидше за все, з новими піснями самцям навряд чи щастить у коханні – самки таке чути не звикли. А значить, медососи почнуть вимирати ще швидше, якщо тільки самки раптом не підуть назустріч самцям з їх пісенним оранжуванням.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»