Дехто вважає, що нинішні диверсанти та шпигуни мають бути схожими на Джеймса Бонда — героя відомого англійського фільму. Однак співвласник російської хімічної фірми, який свого часу працював у США, був керівником середньої ланки в потужному російському оборонному концерні «С.Е.Д» Леонід Харитонов зовсім не такий. Приїхавши три роки тому в Україну, вчений-хімік оселився в Умані. Українська жінка В., яка мешкає неподалік аеродрому, погодилася на співжиття з ним. Про їхні стосунки більше відомо правоохоронцям, які після одного інциденту встановили в помешканні приховану відеокамеру.

А було це так. Взаємини співмешканців якось раптом погіршилися внаслідок сварки: Леонід ніяк не міг знайти свій хімічний довідник і звинуватив жінку. Вибух люті був настільки сильним, а поведінка настільки брутальною, що вона злякалася за своє життя й пішла до поліції. Там зробили власні висновки. Леонідом зацікавилися контррозвідники. Встановивши спостереження, почули багато цікавого. Виявляється, помешкання він перетворив на хімічну лабораторію і виготовляв вибухівку з побутових хімічних речовин. Харитонов став майструвати пекельну машинку, про перебіг роботи звітував комусь телефоном, повторюючи кодові слова.

Чекати на подальший перебіг подій ставало небезпечно, і контррозвідка СБУ вирішила затримати хіміка.

Виявилося, що кінцевою метою майбутньої диверсії, яку він планував, був підрив  уманського аеродрому, де базуються бойові гелікоптери, є великі запаси авіаційного пального, чимало військовослужбовців. Оскільки диверсант мешкав неподалік, міг чітко визначити кількість необхідної вибухівки.

Затримавши диверсанта, вибухівку виявили у звичайних цигарках. Вбивча цигарка була лише детонатором, який після кількох хвилин горіння мав спричинити потужний вибух. За ці хвилини підривник планував утекти. Куратори вже переказали гроші на його карткові рахунки за кордоном, а при собі він мав півмільйона російських рублів.

Завдяки пильності контррозвідки злочинним задумам здійснитися, на щастя, не судилося.