Звичайні кажани, харчуються кров'ю звірів і птахів, живуть великими колоніями, влаштовуючись на нічліг разом з товаришами. Не всім вампірам вдається знайти їжу, так що ті, кому вдалося поїсти, годують своїх товаришів, причому з кимось вони діляться їжею охочіше, ніж з іншими. Тобто між деякими вампірами виникає справжня дружба. Але чи збережеться ця дружба, якщо у друзів раптом різко зміняться життєві обставини?

Вчені з Лейбніцівського інституту еволюції та біорізноманіття разом з колегами Смітсонівського інституту тропіків взяли з однієї колонії вампірів з Панами двадцять трьох кажанів і поселили їх в лабораторії. Вампірів годували так, як вони їдять в природі, тобто щоб вони були ситими через раз і щоб одні ділилися їжею з іншими. Незабаром між деякими особинами виникли міцні соціальні зв'язки. Вампірам-друзям вмонтували особливі датчики, які реагували на зближення, і відправляли їх в природне середовище. За допомогою датчиків можна було визначити, як часто двоє кажанів зближаються один з одним.

З’ясувалося, що вампіри, які стали друзями в лабораторії, залишилися товаришувати і на волі – їх дружба витримала досить різку зміну середовища. Для порівняння вчені відправляли в природну колонію кажанів, які були один до одного пасивними – і вони такими ж пасивними і залишалися. Можна сказати, що дружба вампірів дійсно схожа на справжню дружбу, яка непідвладна зовнішнім обставинам.

Орес ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»