Російська імперія нав’язала сусідньому Китаю нерівноправний договір, за яким кордон між двома державами на річці Амур проходив не фарватером, як це загальноприйнято, а китайським берегом. Формально китайці не мали права навіть набрати води із російської власності, хоч тривалий час користувалися нею, як це велося віками до приходу «братів» на Далекий Схід.

Ситуація змінилася, коли СРСР і КНР розсварилися. Так на невеликому острові Даманському площею 74 га, що лежить між фарватером і китайським берегом, з’явилась прикордонна застава. Росіяни визнають, що клаптик землі, за яку 2 березня 1969 року замалим не розпочалася радянсько-китайська війна, для Росії не має жодної господарської цінності. Натомість, його китайська назва перекладається як Коштовний, бо завдяки повеням, що затопляють острів майже повністю, тут прекрасні сінокоси і пасовища.

Отож СРСР опинився в ролі собаки на сіні, яка всупереч здоровому глузду і нормам міжнародного права охороняла острів Даманський від китайців за принципом і сам не гам, і другому не дам. Офіційно під час збройного конфлікту на Даманському загинуло 58 радянських військовослужбовців, а втрати китайців оцінюють у сотні вбитих. Та врешті-решт віджатий у Китаю острів тихцем повернули законному власникові, про що в Росії воліють не згадувати.