Життєвий подвиг. Патріарха Української греко-католицької церкви Йосифа Сліпого українцям подарувала Тернопільщина. 130 років тому в лютому він прийшов на білий світ у селі Заздрість (нині Микулинецької селищної громади). Патріарх називав себе сином українського народу й старався весь вік служити йому. Він по-своєму відкрив світові Україну, жив нею.

У батьківському й пастирському заповіті висловив останню волю: «Як воплотиться наше видіння і востане на волі наша Свята Церква і наш Український Нарід, занесіть мою домовину, в якій спочину, на рідну Українську Землю і покладіть її в Храмі Святого Юра у Львові, біля гробниці Слуги Божого Андрея» (Шептицького. — М. Ш.).

30 років тому в серпні тлінні останки Блаженнішого Патріарха було перевезено з Рима до Міста Лева. Цій даті 25 вересня в архікатедральному соборі Св. Юра у Львові присвятять духовно-мистецьку програму «Шлях у безсмертя», в якій виступить академічний симфонічний оркестр Луганської обласної філармонії, заслужена академічна хорова  капела України «Трембіта».

Життєвий шлях Йосифа Сліпого пролягав до зірок крізь терни. Мабуть, недарма це гасло він розмістив на своєму пастирському гербі.

Радянський режим позбавив Блаженнішого волі аж на 18 років.  «Нічне ув’язнення, таємні судилища, нескінченні допити і підглядання, моральні і фізичні знущання й упокорення, катування, морення голодом; нечестиві слідчі і судді, а перед ними я, безборонний в’язень-каторжник, німий свідок Церкви», — писав Патріарх у «Заповіті». Усе витерпів, не скорився, вірою в Бога й Україну здолав наругу. У «Заповіті» просив «відкупити» його родинне обійстя в селі Заздрість.

Волю великого українця виконало Релігійне товариство українців-католиків «Свята Софія» (США), яке за власні кошти спорудило тут музейно-меморіальний комплекс «Рідна хата» Патріарха Йосифа Сліпого. На щастя, збереглася хата, в якій він народився, возівня (господарська будівля), криниця. Їх відновили. Поряд із цими спорудами виросла нова будівля музейного комплексу, де є меморіальна каплиця, музейні приміщення, конференц-зали. Постав тут і пам’ятник Йосифу Сліпому.

У вересні в межах заходів, приурочених до 130-річчя із дня народження Йосифа Сліпого, в каплиці музейно-меморіального комплексу в Заздрості встановили та освятили іконостас. Його створили різьбяр Олег Мамедов та іконописець заслужений художник України Микола Шевчук.

Як каже пан Микола, робота над іконостасом збіглася із широкомасштабним вторгненням росії в Україну. Тож було морально важко працювати, але з Божою поміччю вдалося досягти мети.

Десять років тому саме в Заздрості мені пощастило спілкуватися з нині вже світлої пам’яті професором Леонідом Рудницьким з Філадельфії (США), о. Євгеном Небесняком, лавреатом Шевченківської премії о. Рафаїлом (Романом-Раймондом) Турконяком, які добре знали Патріарха. Коли в лютому 1963 року Йосифа Сліпого звільнили з радянських таборів, о. Рафаїл навчався в малій семінарії в Римі. Він був поруч із Патріархом аж до його смерті.

«До студентів Блаженніший досить часто звертався із закликом: «Учіться!» Для нього дуже важливими були знання. Він прагнув, щоб наш народ вийшов з буденності й став освіченим», — ділиться думками о. Рафаїл.

Йосиф Сліпий збудував у Римі собор Св. Софії, долучився до заснування тут Українського католицького університету, де навчалися й нині навчаються українці з усього світу. Видавав чимало літератури. До слова, третину накладу завжди залишав для України, бо вірив у її державну незалежність.

Україна — одна з небагатьох держав світу, яка в історії свого релігійно-культурного життя має таку визначну постать, як Патріарх Йосиф Сліпий. Маємо цим пишатися.