Кріптохітон Стеллера, як й інші молюски хітони, повзає морським дном, зіскрібаючи з каменів водорості та іншу органіку, яка на них наросла. В роті у молюсків є спеціальний орган – радула, або терка, яку можна уподібнити язику, всіяному зубами. У кріптохітона Стеллера зуби утворені з магнетиту, одного з найбільш твердих мінералів, які можна зустріти у живих істот (його твердість втрияі більша, ніж у емалі, яка покриває людські зуби).
Співробітники Північно-Західного університету виявили, що під магнетитовими зубами у кріптохітона є підкладка у вигляді наночастинок з іншого мінералу – азовскіта, або босфоріта, або сантабарбараїта, як його частіше називають у зарубіжній літературі. Досі азовскіт знаходили тільки в гірських породах в декількох місцях в Італії та Австралії; тепер ось його знайшли у морського молюска.
Азовскітові наночастинки допомагають посадити жорсткі зуби на м'який язик так, щоб ними можна було ефективно скребти органіку з твердих каменів, не боячись зламати саму терку.
Дослідники також зуміли за допомогою 3D-принтера надрукувати щось на зразок молюскових радул зі схожими механічними характеристиками, тільки замість азовскіта для 3D-друку використовували інший, схожий на нього мінерал. У перспективі це ноу-хау молюсків можна буде використовувати у роботів, яким поєднуватимуть жорсткі і м'які деталі.
Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+