Найвишуканіший київський театр вміє дивувати навіть найвибагливішого глядача і закохує з першого погляду, звуку. У цьому переконався кореспондент «УК», який побував на репетиції незадовго до прем’єри і готовий ділитися враженнями.

Підйоми і падіння

Але спочатку трохи історії про сам спектакль. Вперше балет на музику Євгена Станковича був поставлений Віктором Литвиновим у 1993 році, тоді він мав назву «Ніч перед Різдвом». В його основі однойменна повість Миколи Гоголя. У 2001 році балет зник з репертуару театру і знову з’явився тільки у 2015 році та називався «Вечори на хуторі біля Диканьки». Творча група вирішила прибрати «часову прив’язку» балету аби позбавитися його «зимового» забарвлення.

Віктор Литвинов взявши за основу попередні сцени балету додав в нові сучасні елементи, відшліфував хореографію. Фото надані пресслужбою Національної опери України

Майже 5 років, аж до початку локдауну балет користувався популярністю серед глядачів. Усе змінив 2020 рік, який всіх нас закрив у квартирах. Були спроби поновити балет минулого року, але, як кажуть самі артисти, «якось не виходило», але творча група не здавалась. Віктор Литвинов взявши за основу попередні сцени балету додав в нові сучасні елементи, відшліфував хореографію, саме вони дозволять глядачі знову поринути у світ фантасмагорії. Були оновлені не тільки костюми, але і склад виконавців.

«Більшість складу виконавців також буде новою. Певен, новими будуть і глядачі, і критики, тож гриф «поновлення», під яким вистава знову з’являється у репертуарі нашого театру,  цілком справедливий», – каже Віктор Литвинов.

На запитання – чи не боїться Віктор Литвинов, що в епоху інтернету такі явища, як балет та опера можуть померти, – балетмейстер заявив, що заради того, щоб цього не сталося, готовий показувати ці спектаклі по інтернету.

Ярослав Ткачук, виконавець ролі Вакули радий, що балет ґрунтується на українському матеріалі.

«Танцювати своє, рідне завжди приємно. До того ж, мій герой, щоб завоювати серце коханої дівчини, робить неможливе. Я вважаю, що якщо людина по-справжньому закохана, то вона здатна творити чудеса», - каже Ярослав Ткачук.

У Оксани і Вакули справжній роман не тільки на сцені, але й поза неюТетяна Льозова, як уже втретє виконує роль Оксани зізналась, що кожного разу вона переосмислює свою гру.

«Я не можу сказати, що моя роль роками не змінюється. Кожний раз я її переосмислюю і додаються нові штрихи танцю, емоції», - додає Тетяна Льозова. Як вдалося дізнатись «УК» у Оксани і Вакули справжній роман не тільки на сцені, але й поза нею: Тетяна і Ярослав одружені. Тому на сцені будуть справжні покуття і можливо, навіть, поцілунки.

Про враження

Перше, що хочеться відзначити – це музика. Як відзначають експерти, Євген Станкович – це один із найвидатніших композиторів нашого часу. Йому вдалося віднайти адекватні та разом з тим нестандартні музичні засоби для конкретних образів. Драматургія цього спектаклю так само потребує нестандартного мислення і в музиці, і в хореографії, і в сценографії. Артисти бідкаються, що під таку музику важко працювати, але глядачі, які на якийсь момент закривають очі, будуть «бачити» балет через музику. Вони відчують, як Солоха фліртує з чоловіками і чортом чи як Вакула летить на чортові до Петербургу. Що цікаво, декорацій на сцені мало, але вони й непотрібні: музика і танець заповнюють весь зал.

За черевичками!

Коли бачиш гру артистів, то здається, що після того, як вони одягають костюми та загримувалися вони перевтілились у своїх героїв. Олена Карандєєва, яка виконує роль Солохи перетворюється у хтиву жінку, для якої навіть Чорт хоче місяць з неба дістати. Додамо, що місяць на сцені незвичний. Партію Місяця, якого викрадає Чорт, танцює балерина з Японії – Місакі Момма.

А ти куди? Я тут

Цариця оточила себе фаворитами, і не проти, щоб серед них був Вакула, але у його серці, думках – Оксана. Тому Князь Потьомкін так і залишився її фаворитом, що цікаво, його роль виконує теж Потьомкін, тільки Олексій. Чорт, не такий вже і страшний та готовий допомогти хлопцеві підкорити кохану, і у деяких моментах його стає трохи шкода. Залишається питання, а чи потрібні були Оксані ці черевички?!

В оточенні фаворитів

Про «Вечори на хуторі біля Диканьки» можна сказати, що це та вистава, яка дивиться на одному диханні. Цей балет, з одного боку, дуже колоритний, з другого – класичний, який буде цікавий не тільки вітчизняному глядачеві. Не пропустить прем’єру оновленого балету!