У київському будинку на вулиці Володимирській, куди 1949 року радянська влада силоміць переселила зі Львова сім’ю сина Івана Франка Тараса, днями відкрито квартиру-музей усієї великої родини. Ініціатором її створення став нині єдиний прямий нащадок роду онук Великого Каменяра Роланд. Він очолює правління Міжнародного фонду Івана Франка.
У двох залах музею містяться архівні документи, сімейні фото, які розповідають про київський період життя дітей та онуків Івана Франка.
Цікаво, що всі вони мали філологічний хист, а ось у Роланда обставини склалися так, що спочатку навчався на нафтовому факультеті у Львівській політехніці, а по переїзді до Києва — на гірничому факультеті Київської. Після закінчення працював у столичному інституті автоматики, де захистив кандидатську дисертацію й пройшов шлях від наукового співробітника до заступника генерального директора, став автором майже 50 праць у галузі автоматичного регулювання та приладобудування.
Та хоч онук українського класика в літературу не пішов, він став духовним продовжувачем дідової справи, популяризатором його творчості. Виступи у ЗМІ, на тематичних заходах мають на меті донести до загалу правдиву інформацію про знамениту родину. Кілька років тому в селі Халеп’я на Київщині з його ініціативи і за підтримки місцевої влади було відкрито музей Івана Франка. Пан Роланд пояснив своє рішення так: «Халеп’я — село на півдорозі до Канева. Пригадав, що Франко тричі приїздив до Києва. Але жодного разу влада не дала йому змоги побувати на могилі Тараса Шевченка. І народилася назва експозиції: «Дорога І. Франка до Т. Шевченка через Дніпро». Для неї відвели дві вільні кімнати у місцевому археологічному музеї Вікентія Хвойки. Нам дуже допоміг Львівський літературно-меморіальний музей І. Франка, який надав частину своїх експонатів. В експозиції цього музею І. Франка представлено еліту, з якою він, приїжджаючи сюди, мав контакти: Микола Лисенко, Леся Українка, Олена Пчілка. Відвідувачі бачать картини, фото».
Більшість світлин для київського музею пан Роланд також передав із домашнього архіву. Іншою прикрасою музею стала виставка робіт його батька Тараса — майже 30 картин, а загалом його аматорська колекція налічує 380 робіт, створених упродовж 1931—1968 років.
Наталя ЛІЩИНСЬКА
для «Урядового кур’єра»