АПК. Ситуація на ринку зернових не критична, проте собівартість культур просто захмарна
 

Причина будь-якої кризи, в тому числі й продовольчої, полягає у розбалансуванні певних сталих пропорцій на ринках і в галузях. І хоч ми  не бачимо їх на зернових ринках  — світовому та українському, преса і ТБ активно «атакує» мізки суспільства щодо цього. Саме так заявив на прес-конференції з промовистою назвою «Нова загроза продовольчої кризи у світі — наслідки для України» генеральний директор Української аграрної конфедерації Сергій Стоянов. «Через не дуже втішні прогнози щодо врожаю американської кукурудзи розпочалась невелика паніка, що переросло у збільшення цін на цей товар. Ось як небагато треба для роздмухування псевдокризи», — зазначив він. Утім, його колега — гендиректор Українського клубу аграрного бізнесу Володимир Лапа — не схильний «прикрашати» ситуацію. За його словами, насправді урожай кукурудзи у США буде вкрай низьким, що позначиться на світових цінах на цей товар. «Однак треба враховувати, що й інші країни опиняться не в найкращих умовах. Так, Росія переглянула прогноз урожаю зернових із 95 до 80 млн тонн. Україна, попри жахливу посуху на півдні країни, повинна зібрати 45 млн тонн, що, як видно, не критично. За прогнозами, при внутрішньому споживанні 15 млн тонн продовольчої пшениці українські лани «дадуть» її 14 млн тонн. Враховуючи перехідні запаси, це непогано. Утім, собівартість зерна нинішнього року є просто астрономічною: 2000—2200 грн за тонну», — додає він.

В. Лапа вважає, що за цих умов держава в особі Аграрного фонду має  зробити все можливе, щоб ціни на соціальні сорти хліба, який випікатимуть з нового врожаю, різко не підскочили.

С. Стоянов додає, що складна ситуація у США — лише на руку Україні. «В українській кукурудзі завжди були зацікавлені урядові кола Японії та Китаю, які неодноразово про це заявляли. Тепер настав «зірковий» час для вітчизняної кукурудзи», — констатує він.

На запитання кореспондента «УК», як експерти ставляться до розмов, що Україні вже пора відмовитися від культивування озимих зернових та перейти до ярих, вони зазначили, що робити цього не варто. На їхню думку, ярі зернові вирощують лише в країнах із різко континентальним кліматом, де дуже спекотне літо. Приміром, у Казахстані, Оренбурзькій області Росії тощо. На думку В. Лапи, з точки зору покращення продовольчої безпеки це мало що дасть. Проте клопотів побільшає — потрібно створити спеціальну інфраструктуру та логістику для зберігання такого «твердого» зерна, а також його збуту.