ВИДОВИЩЕ. Бійці зчепилися не на жарт і щосили молотили один одного мечами, незважаючи навіть на вигуки судді. Їх кинулися розбороняти зброєносці та секунданти, і вже за якусь мить, опанувавши себе, хлопці у важких металевих обладунках обійнялися і розійшлися по своїх кутках ристалища. І це зовсім не епізод із глибокого середньовіччя. Це — 11 міжнародний чемпіонат з історичного фехтування «Сталева ліга 2012». Минулими вихідними він пройшов у Білгород-Дністровській фортеці, що неподалік Одеси. Стіни цієї споруди, перш ніж стати пам’яткою національного значення, свого часу пережили чимало справжніх баталій.

Турнір, звісна річ, не бойовище, але й не костюмована вистава.

«Так, це небезпечно, — каже Роман Зеленін з Дніпропетровська, — тут трапляються і забиття, і розтягнення». Цього разу ні в поєдинках, ні в боях стінка на стінку якихось дуже небезпечних травм не було. Хоч загалом у понад десятирічній історії турніру «Сталева ліга» були і переломи, і серйозні струси мозку. Виконавчий директор турнірів Дмитро Кокшаров підкреслює, що ці змагання є повноконтактними, а відтак не менш небезпечними, ніж, приміром, бокс чи східні єдиноборства. А вибір середньовічних обладунків західно-європейського зразка продиктований не лише естетичними вподобаннями, вони забезпечують найкращу захищеність бійців. На турнірі можна було побачити і вбрання монгольського вершника, а обладунки давньоруського воїна потребували б додаткових елементів захисту. Відтак на мурах Білгород-Дністровської фортеці билися переважно «хрестоносці», котрих вживу цей середньовічний форт не бачив.

 «Сталева ліга» — бої не на смерть, та й не на жарт. Фото Івана ШЕВЧУКА 

Спортсменам потрібні неабиякі фізичні кондиції, адже вага обладунків сягає 30 кілограмів. Навіть просто ходити у них за 30-градусної спеки — справа обтяжлива. Вже не кажучи про те, щоб бігати, штовхатися і гамселити суперника мечем, ухиляючись та прикриваючись від його ударів. Тож коли дізнався, що серед бійців є троє дівчат, не знав, чи то дивуватися, чи захоплюватися. Анастасія Волошина — із Луцька. На час нашої розмови вона провела п’ять боїв і всі програла. «Поїду додому — буду більше тренуватися», — не занепадає духом дівчина.

Цього разу у змаганнях взяли участь майже 50 лицарів із Одеси, Києва, Донецька, Дніпропетровська, Сум та Луцька. Міжнародний статус турніру надали гості із сусідньої Молдови. Одесити не мали на турнірі конкурентів. В усіх номінаціях вони посіли перші місця. Абсолютним чемпіоном змагань став Олександр Василинич.