Трохи зверхню і недбалу відповідь «Та знову за кордоном» на запитання «Де відпочивали влітку?» тепер може собі дозволити абсолютна більшість жителів Донецька й інших тимчасово окупованих територій краю. Різноманітні опитування свідчать, що люди прагнуть використати найменшу можливість, щоб певний час провести за лінією розмежування, тобто в Україні. Нині влітку найчастіше вони планують залагодити тут якісь справи, поєднавши їх із перебуванням у рідних, знайомих чи поїздкою на відпочинок на морське узбережжя тощо. 

«На відміну від санітарних вимог у лісах України, санітарні правила в лісах Республіки Білорусь не містять обмежувальних норм і спрямовані на оперативне оздоровлення і поліпшення санітарного стану насаджень», — такі висновки зробила журналістка білоруської «Лісової газети» після міжнародного семінару, що стосувався поширення шкідників у лісі.

Коротко, але вичерпно. Очевидно, варто зупинитися на окремих важливих деталях, чому наші навіть не європейські сусіди вже мають підстави робити висновки, що в нас система навіть більш бюрократична, ніж у них. 

Фестиваль, у якому взяли участь музики зі Сполучених Штатів, Канади та різних міст України, тривав три дні. Він пройшов на сільському подвір’ї виключно за кошти його організатора бандуриста — американця ірландського походження, який має українське коріння, Юрія Фединського (Бревера). Пан Юрій тривалий час жив у Сполучених Штатах, згодом повернувся на Батьківщину. І тепер відроджує українські народні традиції. 

В інтернеті триває війна за Ватутіна: Київрада перейменувала проспект, названий його ім’ям, на проспект Шухевича. Це спричинило обурення деяких киян, які почали збирати підписи, щоб проспекту повернули стару назву. Обґрунтування: генерал Микола Ватутін визволяв столицю України від німецько-фашистських загарбників у 1943 році. 

Нещодавно в Києві пройшов п’ятий Форум Global Ukrainians — неформальне об’єднання українців, які за останні 10—15 років зробили успішну кар’єру за кордоном. Покликав їх туди не кусень хліба, а неможливість реалізувати свої здібності у власній країні. Однак Майдан 2014-го відродив у них надію на позитивні зміни в рідному краї, тож найактивніші прагнуть докласти до цього своїх зусиль, знань і вмінь. Спочатку вони створювали волонтерські організації, а понад два роки тому об’єдналися в мережу Global Ukrainians задля просування та лобіювання українських інтересів у світі. Якого розвитку набув цей проект, «УК» поцікавився в ініціатора руху Віолети МОСКАЛУ. 

Саме фестивальне дійство навіть натяку на ту самотність не мало. Усе, як і раніше, було гучно, яскраво і багатолюдно. Таку концентрацію спілкування навіть у загалом балакучій Одесі не часто зустрінеш. Самотність зяяла з екрана. Принаймні коли там демонстрували українські стрічки. Якось саме цього року означився певний поворот від революційної романтики до глибокого — аж до патології — психологічного самокопання і безжального викриття соціальних виразок, що роз’їдають країну зсередини. 

Цими вихідними в Одесі та на Миколаївщині відбулася церемонія закриття багатонаціональних військових навчань «Сі Бриз-2017», які тривали з 10 до 23 липня. «Сі Бриз» проводять в Україні з 1997 року відповідно до Меморандуму про порозуміння та співробітництво з питань оборони та військових відносин між оборонними відомствами України і США, які виступають спів­організаторами навчань. 

Реєстрація земельних ділянок завжди була проблемним питанням для громадян нашої держави. Дані Державного агентства з питань електронного урядування свідчать: щороку українці реєструють понад 500 тисяч ділянок. Люди витрачають багато часу і грошей, щоб отримати омріяний папірець, який засвідчує повне право на власність землі. Процедура реєстрації ділянок проходить кілька затяжних етапів, серед яких виготовлення землевпорядної документації ліцензованою землевпорядною організацією, державна реєстрація земельної ділянки в територіальних органах Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, реєстрація права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно тощо. Хоч у земельній галузі запроваджено онлайн-послуги, це не гарантує їхню якість. 

Україна входить у невеличку групу країн, які порівняно з 1990 роком не збільшили, а зменшили обсяги ВВП, тоді як решта його приростила в рази. І якщо Україна найближчим часом не зробить надзусиль, щоб увійти до складу країн-лідерів, то мусить змиритися із сумною долею аутсайдера. 

Кажуть, про рівень життя у країні судять за станом доріг. А тепер у зв’язку з деякими псевдореформами у чутливих сферах життя — за станом зубів у громадян. Так незабаром відрізнятимуть у Львові місцевих жителів від туристів.