12 жовтня двері Верховної Ради відчинилися для 444 новообраних народних депутатів уже сьомого скликання. 216 із них — це гості Києва. Тож ні для кого не було секретом, що мешкати їм доведеться у готелях столиці: «Україні», «Національному» та «Києві». До речі, в останньому, за адресою вул. Грушевського, 26/1, мали зупинитися на 5 років 145 парламентаріїв. Туди, власне, наступного дня по завершенні масштабного заселення (10 грудня) і пішли кореспонденти «УК».  
Від Верховної Ради варто пройти лиш 100 метрів, як перед очима постає 16-поверхова сіра будівля. Щойно швейцар відчиняє двері, потрапляєш в інший вимір — хол, кришталеві люстри якого відблисками золотавого світла окутують підлогу, стіни, дивани та... засліплюють очі.

 Підтримка місцевого виробника, створення нових робочих місць, збільшення бюджетних надходжень та поліпшення інвестиційної діяльності — ці питання, як особливо актуальні і в наступному році, виокремив на засіданні колегії голова Чернігівської обласної державної адміністрації Володимир Хоменко.
І хоч загалом ситуація в економіці регіону нині тримається в рамках  зростання більшості соціально-економічних показників, присутні погодилися, що внутрішні джерела задіяно не до кінця.

Після лекцій в університеті донька по дві години чекає на тролейбусній зупинці бажану «дев’ятку» (звісно, коли тепло). На вмовляння поїхати  маршруткою вперта дівчина, яка вирішила заощаджувати стипендію, заявила: «З принципу чекатиму, все одно конспекти вчу. Якщо є такий маршрут, то й тролейбуси мають їздити!»  Логічно.  Але, як з’ясувалося, зовсім інша логіка у дніпропетровських транспортників.
Як розповіла диспетчер тролейбусного депо, на лінії «дев’яток» зазвичай ходять лише… дві машини. Коли котрась із них на ремонті, хворіє чи на обіді водій, то й узагалі одна! 

17 грудня жителі сіл Віліне, Берегове та Піщане, що в Бахчисарайському районі, які вже тривалий час судяться з агрофірмою «Крим»,  укотре вийшли на мітинг. Селянам увірвався терпець від безкінечного коливання терезів Феміди і постійного пошуку правди.  Вони перекрили рух транспорту на трасі Севастополь — Євпаторія, розмістившись на матрацах і лавках. Кульмінацією стало підпалення автомобільних шин й опудала рейдера.  
Усе розпочалося ще в 1990-х, коли колгосп ХХІІ з’їзду КПРС  реформували у колективне сільгосппідприємство — агрофірму «Крим». Саме тоді землі колишнього колгоспу було розпайовано і понад 1500 його працівників отримали сертифікати на земельний пай. «Розпаювання проводили за законодавством України, на основі указу Президента і за методиками, розробленими відповідними держустановами», — запевнила голова Вілінської сільради Людмила Пучкова.

Останніми роками хто тільки не критикував якість нашої вищої освіти! Особливо цим переймаються роботодавці — ті, кому доводиться мати справу з випускниками вишів. Бо й справді, рівень знань молодих фахівців у багатьох випадках, м’яко кажучи, не відповідає вимогам сьогодення. І причин цьому безліч. Одна з них та, що частина студентів, не бажаючи витрачати час на навчання, просто купує оцінку. Звичайно, за «доброї» волі викладачів, які не проти підзаробити на таких-от, з дозволу сказати, «комерсантах». Утім, іноді педагоги й самі вимагають гроші. Шкода, що молодь своїми руками губить майбутню кар’єру, а деякі наставники цьому сприяють…  

Вона перекинула ядро з руки на руку, ніби перевіряючи, чи не стала легшою чотирикілограмова куля, потім, вихопивши поглядом з натовпу вболівальників зосереджене обличчя учителя фізкультури Миколи Костянтиновича, зібрала в кулак усі сили, взяла розбіг і штовхнула снаряд, ніби запустила в космос ракету своєї мрії. Ядро, як їй здалося, летіло довго, цілу вічність. Добре було б, подумалося, якби допоміг вітер. Та куля й сама, ніби гумовий м’ячик, весело прямувала до найдальшої позначки в секторі. А потім, ніби передумавши, її металевий посланець перетнув останню межу і з глухим зітханням зарився в землю далеченько за ямкою, яку залишив снаряд попередньої спортсменки.  

До Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана зійшлися всі, хто полюбляє читати символіку творів класика українського декоративного мистецтва. Особливо зрадів Сергій Григорович присутності в музеї школяриків.   
Він став художником-технологом декоративних тканин. Ця справа вабила його багатими перспективами роботи з традиційними народними орнаментами, які так вигадливо повторюються на рушниках, писанках, килимах. З під молодих пальців починали виходити перші виткані власноруч візерунки. Та настала війна, і юнак набачився кривавої калини на сніжному покриві.

Для того, щоб виростити  ялинку середнього розміру, потрібно не менше 15 років, а простоїть вона у вас від сили місяць (тих, хто звик виносити дерево восьмого березня, до уваги не беремо). Тож  ініціатива «Збережи ялинку», започаткована однією з екологічних організацій,  спрямована не лише на попередження незаконного вирубування дерев, а й на формування громадської думки щодо «ялинкової» проблеми шляхом заміни живих красунь  зимовими композиціями.   

 «Я  вже стільки сала переїв, що свиням в очі соромно дивитися!» — почула жарт в одному лісництві. А пригадала його нещодавно у зв’язку з розповіддю про нове захоплення браконьєрів на Чернігівщині. Там на вепра полюють… у фермерській кукурудзі, котра подекуди й зимує на полі. Ця тварина не боїться і в селі на хазяйських городах подлубатися. Іноді смугастий виводок може чимало шкоди завдати. Тож у мисливських господарствах слідкують за тим, аби поголів’я трималося у певних кількісних рамках. Зрозуміло, що ліцензія на відстріл у цьому випадку не проблема. «Та за здобуте таким чином м’ясо треба заплатити користувачу мисливських угідь», — розповідає заввідділом обласного управління лісового та мисливського господарства Микола Пирог. 

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ НАКАЗ

від 06.11.2012  № 1146