У дитинстві для мене новорічне дійство починалося задовго до чарівної святкової ночі. Піднесення й передчуття дива «вмикалися» ще на початку грудня і тривали майже місяць. Спершу ми з сестрою заготовляли «золото» з цукерок та кольоровий папір, з якого клеїли довжелезні гірлянди і різнокольорові ліхтарики. Потім із серветок нарізали силу-силенну сніжинок, якими заліплювали вікна. Обгортали фольгою горіхи і чіпляли «хвостики» з тонкого дроту на цукерки.

Великий польський письменник-сатирик і афорист Станіслав Єжи Лец, народжений, до речі, у Львові, якось записав у своїх «Непричесаних думках»:  якщо незнання законів не звільняє від відповідальності, то хоча б обізнаність з ними нерідко дає змогу цієї відповідальності  уникнути. Не будемо зараз гадати, наскільки така сентенція доречна з юридичної точки зору, але вона з повним правом могла б стати гаслом компанії з вивчення положень нового Кримінального процесуального кодексу. І не стільки тими, кому досконало знати закон велить професійний обов’язок, скільки широкими, як колись казали, верствами населення, бо означений Кодекс так чи інакше зачіпає  багато сфер нашого життя-буття.  

Із правнучкою засновника психоаналізу Зигмунда Фрейда та дочкою найвисокооплачуванішого художника сучасності Люсьєна Фрейда Лючією МакАдам Фрейд ми познайомилися у Львові, де відома британська художниця вперше в Україні представила свою нову серію робіт «Ігри розуму». 

Мені 85 років, інвалід війни ІІ групи. За останні 6 років уперше вирішив спробувати узяти путівку на лікування до Трускавця. В середині літа подав усі необхідні документи до місцевого управління праці та соціального захисту (лише довідка від лікаря коштувала 250 гривень). Просив замовити мені путівку на вересень-жовтень. І мені її пообіцяли.
Справно чекав, а як прийшов час — зателефонував. Спочатку сказали, буде путівка, але трохи пізніше. А потім — що взагалі жодної путівки до Трускавця не дали. 

У 70—80-ті роки минулого століття слава про місцеву школу олімпійського резерву гриміла на всю країну. Заснував її  ветеран Великої Вітчизняної війни, полковник кавалерії Олександр Зозуля.  На літніх Іграх-80 її зірковий вихованець Віктор Погановський став олімпійським чемпіоном. На жаль, сьогодні знаменита школа переживає не кращі часи. Не рятує ні державний статус, ні колишня слава, ні ентузіазм людей, які не уявляють собі життя без коней. 

До вас звертаються представники громадськості Олександрійського регіону Кіровоградської області з приводу порушень соціально-економічних прав громадян, які мають бути гарантовані нормами Конституції та законами України.
Ми дуже збентежені тим, що в Олександрії не виконуються статті 43 та 48 Гірничого закону в частині надання компенсацій за газ, електроенергію, тепло працівникам вугільної галузі, що мають автономне опалення. Не отримують цих компенсацій також працівники гірничих підприємств, що перебувають в стадії ліквідації, зокрема шахтоуправління «Олександрійське», шахт «Верболозівська» та «Ведмежоярська», хоч згідно із Гірничим законом мають на це право.

Як зазначив у своєму вступному слові Сергій Тримбач, голова Національної спілки кінематографістів України, прем’єра українського фільму впродовж останніх 15 років — щось надзвичайне. Доброзичливість та іронію кінознавця можна зрозуміти, адже за той час, протягом якого він обіймає посаду керманича Спілки, це фактично друга (після фільму «ТойХтоПройшовКрізьВогонь») стрічка, яку створила суто українська команда кінофахівців і в якій лунає українська літературна мова. 
Поза тим, на рівень зі справді надзвичайними фільмами цей не поставиш. 

Я — донор крові зі стажем. З 1985 року здавав кров більше 60 разів.  І як же прикро стало, коли звернувся до місцевого медичного закладу, аби отримати підтверджуючу довідку про те, що я є донором, а мені в цьому  відмовили. Мотивували тим, що начебто архів згорів і ніде взяти таку  інформацію. Але що мені тепер робити, якщо мені дуже потрібна така довідка? Невже я заслужив на таке ставлення? Куди мені звернутися, чи може хтось допомогти? Дуже прошу не відкладати мого листа у довгу шухляду

О. МОСКАЛЕНКО,
с. Плесецьке Київської обл. 

Покажіть мені людину, котра любить вітчизняний громадський транспорт?! Переповнені маршрутки, потяги, що пам’ятають ще радянські часи, вічно брудні електрички. Переконана, що знайти таку не вдасться, навіть якщо шукати усім миром. Тож намагання влади бодай щось зробити, аби українські пасажири теж почувалися нормальними людьми, можна тільки вітати. І коли наприкінці жовтня у Криму урочисто запустили перший рейковий автобус, який з’єднав станції Джанкой — Владиславівка — Феодосія — Армянськ, люди спочатку зраділи. Ним замінили приміський потяг «Хвиля» із плацкартними вагонами, що ледь дихали. Та радість пасажирів, як з’ясувалося згодом, виявилася аж надто передчасною. Не вірите? А дарма.   

Ранкове засідання Верховної Ради почалося в атмосфері відчутного напруження. У той час, як єдиний кандидат на посаду спікера Володимир Рибак спробував з місця розпочати свій виступ, біля президії та трибуни сесійної зали розпочалася масова штовханина: депутати з протилежних таборів (дехто навіть зняв для зручності піджак) з ентузіазмом штурхали один одного. Володимир Рибак разом з керівником уряду Миколою Азаровим скептично дивилися на сутичку, а тимчасово головуючий Олександр Єфремов був змушений оголосити перерву.