Попри те, що, за даними різних джерел, включаючи Нацбанк, суми вкладів українських громадян  щомісяця зростають, парламент вирішив ще більше посприяти цьому процесу. А саме ухвалити закон, який би надавав широкі права вкладникам. Насамперед захищав їх, а не лише банківську установу. Бо як навчила нас криза 2008—2009 рр., побоюватися власникам депозитів у разі краху банків є чого.  
Таким актом, який набрав чинності 22 вересня цього року, став Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Юність — це пора, коли хочеться всього й одразу. Ну який хлопець чи дівчина не мріє стильно одягатися, мати комп’ютер та «наворочений» мобільний телефон! А ще — кошти на розваги і комфортний відпочинок. Проте гроші на свої забаганки у батьків беруть далеко не всі. По-перше, молоді люди хочуть бути незалежними, а тому йти до тата й мами з простягнутою рукою якось не по-дорослому. А по-друге, у батьків часто їх просто немає.

Чимало юнаків та юнок по закінченні школи стають студентами. Стипендії ж найчастіше вистачає хіба що на харчування і проїзд у міському транспорті. Тоді й приходить розуміння, що не зайвим було б знайти роботу. 

На виставці малюнків «Мій дім» у гуртожитку, який раніше належав київському державному підприємству «Ізумруд», омріяний будинок дітей не схожий на той, де вони живуть нині. Дітлахи у своїх фантазіях бачать його світлим, теплим, кольоровим. П’ятиповерхова цегляна будівля, яку в народі прозвали «ізумрудною», попри красиву назву, має занедбаний вигляд. Сірі обшарпані стіни, на верхніх поверхах розбите скло у вікнах та забиті двері. З 50-ти жителів будинку, що на бульварі Кольцова, 24-А, двадцятеро — діти. Найменшому з них, Сашкові, чотири роки. Це на рік менше, ніж мешканці живуть в аварійно небезпечному будинку в жахливих умовах.  

Той серпневий день, коли сільську жительку з Нововодолазького району Ніну Ананко з гострим болем та кровотечею доправили в Харківський обласний клінічний центр урології та нефрології імені В. Шаповала, вона згадує сьогодні як страшний сон, тож не перестає дякувати своїм рятувальникам.

— Я безмежно вдячна лікарям за те, що вони врятували мені життя, і тепер я можу радіти йому без болю: милуватися сходом і заходом сонечка, тріпотінням листочків і буянням квіточок, — говорить Ніна Панасівна. 

Не знаю, чого більше було в моєму намірі у велетенському просторі столичної промзони на Видубичах у передостанній день ГогольФесту-2012: перформансу, інсталяції чи хуліганства. Гадаю, саме третім поняттям охрестили б його охоронники міжнародного фестивалю сучасного мистецтва, якби цей намір я здійснила насправді, а не в своїй уяві. Коли стояла в невеличкій черзі охочих (майже всі студентського віку) опинитися перед Сценою під вікнами, де мала розпочатися вистава режисера Андрія Іванюка «Сім» за творами французького митця Антонена Арто «Кров’яний фонтан» і «Самурай, або Драма почуттів».  

Ми почали грати в старому динамівському стилі — через фланги, не приховував  задоволення  по закінченні матчу Тарас Михалик, один з вихованців волинської футбольної школи, який свого часу вдало вписався у стиль столичного клубу.
Справді,  двічі змусивши капітулювати хорватів після флангових атак, київське «Динамо» разом із заповненим уболівальниками «Олімпійським»  відсвяткувало свою першу перемогу в Лізі чемпіонів під керівництвом Олега Блохіна, рука якого вже відчувається на пульсі рідної команди. 

Чомусь склався стереотип, що першовідкривач залізорудних скарбів Кривбасу Олександр Поль — романтик і дивак, який, за твердженням численних біографів, «закінчивши курс наук, повернувся в рідні степи, взяв до рук посоха і пішов пішки оглядати могили, городища, урочища». Насправді йдеться про підприємливого прагматика, чиї заслуги нічим не менші, ніж в англійця Джона Юза, від якого зазвичай розпочинають офіційний відлік індустріалізації півдня України. 

Завод на Видубичах після ГогольФесту знову перетвориться на гарбуза. І в останні фестивальні дні, що трохи гірчили завершенням свята, мені хотілося поговорити не з організаторами, не з митцями, навіть не з відвідувачами-зірками. Зі своїх брудних і ще працюючих цехів за усім, що відбувалося протягом тижня, мовчки спостерігали працівники заводу. Вони не виявляли особливого інтересу до людей, які бігали навколо і робили багато галасу з нічого. Витирали засмальцьованими руками засмальцьовані щоки, спльовували набік і далі ремонтували двигун. Дуже поетичний народ, між іншим.  

Про порушення перегляду антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну ламп розжарювання електричних загального призначення походженням з Китайської  Народної Республіки у зв'язку  із закінченням строку їх застосування

Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну листів азбестоцементних гофрованих (шиферу) походженням з Республіки Білорусь