У радянські часи служба побутових послуг вважалася однією з провідних і до неї було особливе ставлення. Пригадується кумедна сценка за участі відомих Тарапуньки і Штепселя, побудована на звукописі української та російської мов. Штепсель, з притаманною йому в’їдливістю, допитувався в свого товариша про роль у суспільстві «службы быта». Тарапунька, уважно вислухавши запитання, відповідав чітко і простодушно: «А що? Ця служба — бита та ще й як бита. Перепадає їй і в хвіст, і в гриву».

А таки справді, побутовикам діставалося на горіхи. То пальто перефарбують так, що замовник хапався за голову, то телевізор полагодять з гарантією тиждень замість року, то з кількох старих годинників примудрялися збирати один так званий новий і переконували власника в його надійності… Хоча разом з тим усі визнавали: мережа побутового обслуговування виконувала свою важливу соціальну місію. Ще чверть століття тому рідко яке село обходилося без мінімального набору послуг, а саме — перукаря, ремонту телевізорів та радіотехніки, взуття, пошиття одягу тощо. 

Фестиваль «Цвіт вишиванки» Тернопіль скликав уже вп’яте. Цього разу понад 150 майстрів народної творчості приїхали з 12 областей та зі столиці.

Євген Філь, голова правління обласного благодійного фонду «Цвіт вишиванки», каже, що Тернопіль для проведення цього фестивалю вибрали невипадково. Адже це місто є центром краю, що об’єднує різні етнографічні групи українського народу: Галичини, Волині та Поділля. А ще Тернопільщина славиться на весь світ борщівською вишивкою. І такий факт. За  словами заступника голови облдержадміністрації Юрія Желіховського, це один з небагатьох масових заходів, у якому всі гілки обласної влади знаходять цілковите порозуміння.

Колеги інколи по-доброму «приколюються», називаючи мене «дитиною мегаполіса». Водночас натякаючи, що комфортно почуваюся тільки тоді, коли з крана за першим рухом руки біжить холодна чи гаряча вода, а приготування їжі зводиться до розігрівання її у мікрохвильовці. І, ніде правди діти, напевно, вони не помиляються.   

Нині в абітурієнтів спекотний час: з 15 травня й до 7 червня вони складають тести зовнішнього незалежного оцінювання. ЗНО з хімії, російської мови й географії вже позаду. Сьогодні —  другий день тестування з математики. Попереду також всесвітня історія (нововведення цього року), українська та іноземні мови. Завершують цьогорічне незалежне оцінювання два предмети —  фізика та біологія.  

Найважливіші стратегічні питання розвитку та подальшого існування Організації Північноатлантичного договору протягом двох днів обговорювали  на саміті  в Чикаго. У зібранні взяли участь понад 60 світових лідерів, з-поміж них і Президент України Віктор Янукович.

Союзники по НАТО, об’єднані спільними цінностями та цілями, зможуть знайти рішення і загальним викликам, щоб майбутні покоління змогли насолоджуватися свободою та  демократією, заявив генеральний секретар НАТО Андерс Фоu Расмуссен. «Жодна країна і жоден континент не можуть протистояти нинішнім викликам поодинці. Ми повинні оновити культуру співпраці, щоб дати нашим громадянам більше безпеки за меншу ціну», — зазначив  він.  

Просторий хол Національної філармонії звуками музики здивувати, мабуть, важко. А ось залишити приємні враження гостям — будь ласка.

Ними напередодні свого професійного свята стали провідні науковці та вчені України на чолі з президентом НАНУ Борисом Патоном.

М’які хвилі камерного квартету, передсвяткова метушня, вкриті білосніжними скатертинами довгі столи, акуратно розставлені на них фужери з іскристим напоєм — усе це створювало піднесений настрій не лише для винуватців свята, а й для численних гостей.

Коли з науковою пунктуальністю на сцені зали з’явився Прем’єр-міністр Микола Азаров, голова Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації Володимир Семиноженко не став затримувати присутніх зайвим очікуванням, одразу ж відкривши урочисте засідання. Не можна не погодитися з фахівцем, що День науки вийшов за межі вузькоспеціалізованого свята, давно ставши загальнонаціональним. Адже завжди слід пам’ятати: все, що нас оточує у повсякденному житті, створено та існує завдяки науковим розробкам.            

Перший віце-прем’єр-міністр Валерій Хорошковський під час зустрічі з віце-прем’єр-міністром, міністром економіки Республіки Польща Вальдемаром Павляком подякував польській стороні за систематичну і тривалу підтримку нашої держави на шляху до євроінтеграції, а також відзначив позитивну динаміку розвитку двостороннього партнерства. «Україну і Польщу поєднують не тільки дружні відносини, а й надійні економічні зв’язки, які щороку нарощують свій потенціал. Збільшення товарообігу між нашими країнами — одне зі свідчень успішної співпраці наших держав в економічній сфері», — цитує слова першого віце-прем’єра його прес-служба.  

Минулої  п’ятниці суддя Верховного суду РФ Микола Романенков ухвалив рішення про ліквідацію останньої загальноросійської громадської організації «Об’єднання українців Росії» (ОУР). Служитель Феміди (якщо його предки навіть носили колись прізвище Романенко) вже вдруге підтвердив свою «незаангажованість» та послідовність. Понад рік тому цей самий суддя  «прикрасив»  своїм підписом ще одну судову ухвалу — про ліквідацію Федеральної національно-культурної автономії українців Росії. Відтепер  тих, хто не захотів забути, що він з діда-прадіда українець,  позбавили  останньої структури,  яка  на федеральному рівні координувала роботу  регіональних національно-культурних об’єднань та захищала їхні інтереси. І хоча нині, за статистичними даними, в  Росії проживає всього два мільйони людей, для яких Україна не просто географічна назва, насправді їх набагато більше. Принаймні 8 років тому, згідно із загальноросійським переписом, тих, хто в графі «національність» писав «українець», було три мільйони.

…Донині відчуваю в собі ті біль і розпач, які охопили мене у «святая святих» «Чорнобиля-2» — багатоповерховій будівлі командного пункту колишнього найпотаємнішого об’єкта — загоризонтної радіолокаційної станції «Дуга». Піднявшись на другий поверх сходами, захаращеними битим склом, всілякими шлангами та дротами, буквально німію від побаченого. Величезне приміщення, ще кілька років тому начинене унікальними ЕОМ, розтрощено вщент. Під ногами — сотні зламаних блоків, плат та іншого електронного начиння. Десятки шаф під саму стелю — колись унікальних обчислювальних комплексів — зяють лише каркасами із залишками «мозкового» центру комплексу, призначеного для раннього виявлення міжконтинентальних балістичних ракет військ НАТО.

— Золото, платину, срібло та інші коштовні метали вилучили тут ще в 1990-х роках, — зауважив Юрій Рейхман, підполковник запасу, який супроводжував мене руїнами «Чорнобиля-2». Цей, досить стриманий в оцінках наслідків тутешнього вандалізму, спец у галузі радіолокації, представляв тоді потужне державне спецпідприємство в 30-кілометровій зоні ЧАЕС — «Техноцентр», яке нині вже не існує. — Єдина цінність, яка поки що залишається в цьому колишньому військовому містечку, — металоконструкції його антенних полів. Їх загальна довжина 900 м, висота — 90–150 м, а загальна вага обох антен — великої та малої — 13–14 тисяч тонн. 

Серед щасливих людей є особлива категорія: ті, хто не зазнали краху виробництва, не втратили почуття ліктя товариша і підтримки колективу, не пережили приниження безробіттям та базарною маячнею. Вони не попливли за течією хаосу, не скористалися можливістю прихопити для себе особисто шмат колективного пирога, а протиставили розвалу економіки професіоналізм і патріотизм. Відстоювали виробництво, а заодно й людську гідність, стверджували імідж України як держави, що може йти інноваційним шляхом.