Винесене у заголовок твердження у багатьох викличе недовіру чи й скептицизм: мовляв, а це що за нісенітниця? Адже тролейбус — то тролейбус, а ресторан — то ресторан. Це так, але в Сумах, схоже, найближчим часом можуть спростувати ці усталені поняття. Тут ініціювали щось на зразок «два в одному»: тролейбусний ресторан або ресторанний тролейбус. Щоправда, ідея, навіть ще не втілена, викликала опір у значної частини городян, хоч знайшлися і такі, які підтримали починання, побачивши в ньому очевидну перспективу на благо громади міста. А збурили містян у комунальному підприємстві «Електроавтотранс», де запропонували альтернативний варіант використання тролейбусів як розважального закладу. Тобто щось на кшталт ресторану.

Нещодавно Верховна Рада України підтримала низку законопроектів, ініційованих урядом, що сприятимуть зменшенню тиску на бізнес, розвитку малого і середнього підприємництва. За словами Прем’єр-міністра України Олексія Гончарука, «надмірна регуляція має відійти в минуле».
 

Як відомо, доросла творча людина – це дитина, яка вижила. Коли маленький хлопчик чи дівчинка на запитання: «Ким ти хочеш стати, коли виростеш?» відповідає – «Художником», їх батьки тільки поблажливо посміхаються. Переросте, думають вони. Коли вже підліток заявляє про свій намір присвятити життя творчості, батьки ведуть з ним переговори про вступ, наприклад, на юриста або економіста. А все чому? Тому, що вони не бачать перспектив у професіях художника, скульптора або дизайнера. І, на жаль, у чомусь батьки мають рацію – на пострадянському просторі дійсно потрібно докласти титанічних зусиль, щоб досягти успіху в творчій сфері. 

Президент України

звільнив:

Два роки поспіль Міністерство культури реалізовувало програму «Український Схід», мета якої — організація та проведення культурно-мистецьких акцій на підтримку жителів прифронтових зон Донецької та Луганської областей. Простіше кажучи, спрямування «Українського Сходу» — культурницька реінтеграція окупованого Донбасу. Програма, на переконання її ініціаторів та учасників, засвідчила, наскільки важлива культурна комунікація у країні. Тому під час круглого столу в столиці, присвяченого п’ятиріччю культурного спротиву, вони звернулися до вищого керівництва держави та нинішнього очільника профільного міністерства із проханням продовжувати її на постійній основі. Адже вона важливий внесок у боротьбу за Україну.

Дозволяти чи ні? Продавати чи ні? Ці питання раз по раз постають перед суспільством у періоди зміни влади та її пріоритетів. Попри позитивні зрушення у психології власників і закордонний досвід, десь у глибині душі виринають елементи сумніву. Пошуку відповідей на непрості запитання, які ставить перед нами анонсована урядом земельна реформа, було присвячено конференцію щодо реформи управління земельними відносинами «Земля як фактор розвитку українського села».

Влучно помічено: не буває малих чи великих податків — вони або справедливі, або ж ні. Справедливі тоді, коли їх на однакових умовах сплачують усі суб’єкти господарювання, для яких держава встановлює чіткі прозорі й незмінні впродовж певного часу правила гри. Саме про це говорили на бізнес-форумі «Створення сприятливих умов для розвитку бізнесу через податкові та інституційні механізми», що відбувся в Рівному. Його ініціатори — Асоціація платників податків України та її територіальне відділення. Що ж підготував бізнес, так би мовити, на робочий стіл нової влади? І що сьогодні болить йому найбільше?

Умови, на яких Кремль уперто нав’язує мир на Донбасі і загалом в Україні, — ще одна ілюстрація відомого вислову про шлях до пекла, вимощений добрими намірами. Приміром, цинічні сусіди, які озброювали, навчали і керували бойовиками-головорізами, тепер пропонують амністувати цих військових злочинців. Абсурдність віроломної пропозиції особливо очевидна, коли йдеться про персон, причетних до вбивств українських військовослужбовців чи цивільних жителів краю. Адже існує великий ризик, що якщо бойовики уникнуть відповідальності за скоєне відповідно до чинного законодавства, за ґратами стосовно них спрацює розправа за неписаним правилом «кров за кров». Зрештою, підтвердження цього — ситуація в Маріуполі довкола осіб, які мали відбувати покарання у в’язниці, але вийшли на волю.

Нову редакцію українського правопису було затверджено наприкінці минулого навчального року, тож на початку нового — ми вирішили розпитати про основні мовні нововведення у Олександра Авраменка — відомого дослідника і популяризатора української мови, за підручниками якого навчаються майже всі українські школярі з 5-го по 12-й клас.

«Урядовий кур’єр» відкриває нову рубрику «Запитайте в експерта». Ми друкуватимемо відповіді на найбільш актуальні запитання читачів «УК». Авторами публікацій стануть не тільки юристи, а й фахівці в інших галузях. Саме тому пропонуємо нашим читачам надсилати на адресу редакції запитання, які передаватимемо експертам для відповідей.