Знакова подія відбулася на державному підприємстві «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» — «Машпроект». Тут відбулися випробування нового двигуна цивільного призначення (32 МВт) для використання в енергетиці, який не має аналогів у світі. На них був присутнім Президент Петро Порошенко. На зустрічі з трудовим колективом він привітав заводчан з успішними випробуваннями і зазначив, що нині «Зоря» виступає гідним конкурентом таким світовим компаніям, як «Дженерал Електрик», «Сіменс» і «Ролс-Ройс», тож має виходити зі своєю високотехнологічною продукцію на світові ринки. 

Програма наради українських послів, яка відбувається щодва роки, цього разу виявилася надзвичайно насиченою. Окрім візиту в прифронтову Авдіївку, спілкування зі своїм безпосереднім шефом Павлом Клімкіним, зустрічей з керівництвом держави, посли давали численні брифінги й коментарі для журналістів. «УК» вдалося особисто поставити кілька запитань представникові України при ЄС Миколі Точицькому. 

На п’ятому році «процвітання» самопроголошеної «ДНР» у тимчасово окупованому і вже колишньому місті металургів і шахтарів Єнакієвому стався дуже показовий випадок. Недавно окупаційна влада ошелешила місцевих людей повідомленням, що їм доведеться платити за те, що вони… сидять на лавках в альтанках міського парку. Година відпочинку тут коштує 40 рублів (трохи менш як 20 гривень). Може, діє спритник на кшталт Остапа Бендера, який продавав квитки до Провалу? Ні, видано відповідне розпорядження №297 глави міської адміністрації про розцінки, і навіть видають квитки на «атракціон альтанка». 

Майже щовечора, повертаючись з роботи, заходжу в Калинівці, де живу, в один з магазинів, розташованих на залізничній станції Васильків, щоб купити буханець хліба, пакет молока чи кілограм вермішелі. Але в жодному з них (а торгових точок тут кілька десятків, ще й добротний продовольчий ринок працює) за дрібну чи велику покупку ніколи ще не отримував фіскального чека. 

Те, що цього літа відбувається на ринку нерухомості, принаймні дивує. Загалом серпень вважають неактивним місяцем, проте цього літа це не так. Ціни на будівельні матеріали та роботи збільшилися ще в липні на 20%, у серпні, за моїми спостереженнями, — ще на 10%. Зрозуміло, що така лихоманка, наче хвилі під час землетрусу, які доходять з епіцентру до всіх усюд, проте меншої сили, поширилася і на первинний ринок житла. 

Спільнота юристів України з інтересом сприйняла презентацію підсумків дослідження Precedent UA-2017. Це дослідження провела Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ) у межах грантової програми «Щорічне дослідження національної судової практики «Precedent UA-2017», яке здійснюють за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) у межах програми «Нове правосуддя». 

Моральне піднесення, гордість за свою країну, її відновлену армію — ось далеко не повний перелік святкових настроїв і відчуттів, які сповнювали серця свідомих українців 24 серпня. Чи не найпотужніший військовий парад за останні кілька років, всенародна любов і шана до людей в одностроях стали основними тенденціями відзначення 27-ї річниці нашої Незалежності. 

Влада повинна не лише вимагати від людей поваги до держави та її символів. Скоріше, навпаки — сама зобов’язана робити так, щоб громадяни відчували турботу про себе, що влада розуміє й пам’ятає їхні потреби, намагається поліпшити життя пересічних українців. Особливо цього потребують на сході країни, де держава мусить показати різницю між окупацією проросійськими зайдами й увагою української влади.  

Нещодавно селище Сад під Сумами, де розташований Інститут сільського господарства північного сходу НААН, на три дні стало конопляною столицею. Саме тут зібралися численні представники організацій, установ, підприємств, сільськогосподарських структур, де культивують цю надзвичайно корисну та вигідну з усіх точок зору культуру. Свого часу коноплі зарахували до так званих наркотичних, розпочавши нещадну і значною мірою бездумну боротьбу. Хоч у десятках країн зуміли відокремити зерно від полови, успішно розвиваючи промислове виробництво конопель посівних. 

І знову про сміття, нашу вихованість і совість. Їду на роботу. Маршрутка під’їжджає до однієї із зупинок. Хтось виходить, хтось заходить, а мені впадає в око чоловік років 40, який, перебуваючи на прибраній зупинці, — сміття не видно — щойно викинув недопалок за півметра від урни. Хоч сам він стоїть просто біля неї і, напевно, допиває каву, адже за секунду паперовий стаканчик летить у ту саму урну. Тут маршрутка рушає, й через якихось 100 метрів жіночка років 60 ходить і нанизує на нехитрий інструмент двірника — палиця із загостреним залізним наконечником — розкидане сміття, яке нахаби не донесли до урн, а їх довкола вдосталь.