Нарешті випав довгоочікуваний дощ. Кажуть, що він у дорогу — добра прикмета. У гостинному поліському селищі Степань на Рівненщині вона справдилася. Директорка санаторію «Горинь» Лариса Шишковська зустрічає на вході. І одразу до діла. Від початку березня цей профспілковий заклад гостинно відчинив двері для тих, хто втікав від війни. Пані Лариса навіть не думала, що буде завтра. Вона ж бо мала обігріти й нагодувати людей сьогодні, тож одразу викликала на роботу кочегара й кухарів.

 Уже третій місяць поспіль культурно-історичний центр «Совине гніздо» в Ужгороді виконує гуманітарну місію — надає послуги внутрішньо переміщеним особам, які прибувають у місто. За цей час пункт допомоги зарекомендував себе як своєрідний хаб, де приймають утікачів від жахіть війни.

Можна, звісно, довго розмірковувати, які царини в сучасній світобудові поза політикою. Та насправді розуміємо, що будь-який міжнародний майданчик — це шанс не те що говорити — кричати правду про війну, рашизм і його загрозу світові.
З останнім акордом пісні «Стефанія» у фіналі конкурсу соліст гурту Олег Псюк звернувся до світу із закликом негайно  допомогти визволити захисників Маріуполя, які,  перебуваючи  в оточенні російських окупантів на заводі «Азовсталь», демонструють  не бачений досі героїзм. 

Хмельницький із перших днів війни став прихистком для багатьох людей, які шукали порятунку від жахіть війни. Містяни об’єдналися задля того, аби допомагати переселенцям, забезпечувати армію та наближати нашу Перемогу.
Понад місяць тому мирне місто теж стало ціллю для російських військ, які завдали по ньому ракетний удар. На щастя, минуло без постраждалих. Попри те, що лінія фронту далеко від Хмельницького, там постійно готуються до оборони.

Понад 60% європейців живуть у сільській місцевості, що забезпечує їхнім країнам високу соціально-економічну, екологічну та військово-оборонну стійкість. У нас же навпаки: центри міст і сільських районів забудовано багатоповерхівками, промисловими підприємствами, нафтобазами, військовими об’єктами, розміщеними в зонах аеропортів. І як показав досвід Київщини та інших областей на початку вторгнення росіян, це призвело до значних ускладнень в обороні та прямої загрози життю й безпеці місцевого населення. 

Пандемія коронавірусу, яка вплинула на роботу традиційних маршрутів транспортування продовольства, і розв’язана росією війна в Україні може призвести голоду, якого світ не бачив від часів Другої світової війни. Застереження про це лунають дедалі частіше і гучніше від політиків та міжнародних організацій. Нині ціни на продовольство чи не у всіх країнах зросли на третину. За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, ще на початку квітня світові ціни на продукти харчування оновили історичний максимум. Експерти пов’язують це з дефіцитом олій та зерна, спричиненим війною в Україні.

Цій пісні 108 років. За цей час вона звучала лунко й стиха, живила українців енергією й вірою в українську державність, в нашу звитягу над ворогом, додавала патріотичної снаги й духу, незламності. Вона боролася заповзятливо й сильно, впевнено й щиро. Народившись у рік початку Першої світової війни, пройшла у лавах Українських Січових Стрільців як гімн, у повстанських загонах у буремні 1940-ві, линула тисячоголоссям на вічах за відновлення незалежності України, революційних Майданах.

 Херсонщина — фактично вся її територія, за винятком вже визволених населених пунктів — наразі окупована. Вільні близько двох десятків сіл, а загалом у регіоні 696 населених пунктів. У кожній громаді ситуація різниться. Десь ідуть активні бойові дії, десь відносно тихо. Окупанти лютують: розганяють зброєю мирні мітинги, насаджують в органи управління колабораціоністів. Законні мери і голови селищ до останнього виконують свої обов’язки, а коли це робити стає неможливо, складають повноваження та виїжджають на територію, підконтрольну Україні, або лишаються на місці як звичайні херсонці. 

На вулицях, площах міст і сіл Закарпаття нині людно як ніколи раніше. У краї побільшало населення через велику кількість евакуйованих з небезпечних регіонів країни. За Карпатами вони знайшли надійний прихисток і можливість відновити сили. Зустрічаючи гостей, бачиш, що їхні обличчя відкриті, доброзичливі. Це зрозуміло, бо закарпатці їх гостинно зустрічають і намагаються робити все можливе, щоб полегшити їхню долю в умовах воєнного стану. Деталі — в розповіді кореспондента «Урядового кур’єра».

За майже два роки німецької окупації Маріуполя (1941—1943) у приморському місті загинули 10 тисяч місцевих людей. Досі ця кількість із давно минулого лихоліття була і є страшною. Проте реальність виявилася набагато трагічнішою. За два місяці весни 2022 року внаслідок варварських бомбардувань і потужних обстрілів та тривалих штурмів Маріуполя російські війська вже вбили тут близько 25 тисяч жителів. І ці цифри не остаточні, бо ще не встигли розібрати всі руїни, під якими залишилися жертви рашистів.